Підсумки децентралізації на Херсонщині: "Романтика" закінчилася, проблеми почалися

Херсонщина, підсумки, децентралізація
Донедавна в Херсонській області було 18 районів і 298 сільських та селищних рад, зараз є п’ять районів й 49 територіальних громад.

Значний етап децентралізації завершився. Але вона не вирішила купу старих проблем, та ще й утворилися нові

Учасники проведеного в Херсоні круглого столу "Децентралізацію завершено? Що далі?" намагалися з’ясувати, чому перетворення, які проходили в області, починаючи з 2015 року, не призвели до "тектонічних" зсувів в напрямку змін на краще, а щодо деяких аспектів навіть є підстави говорити про дуже негативні тенденції.

Ласкаво просимо до проблем

Почалася децентралізація у 2015 році, й до виборів у місцеві органі влади 2020 року тривав, так би мовити, "романтичний" період. Тоді було багато надій, сподівань, очікувань. Реформу активно підтримувала держава, чимало проєктів фінансувалися з Фонду регіонального розвитку, підтримували й донорські організації. Щодо останнього, то варто згадати програми DOBRE і ULEAD з Європою. Ініціативні громади отримали від них та інших програм чимало користі.

Але програми із донорським фінансуванням закінчуються. У державних органів вже немає такого уважного ставлення до громад, й отримувати фінансування з Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) їм вже складніше.

За словами голови громадської організації "Причорноморський центр політичних та соціальних досліджень" Олександра Мошнягула, після завершення процесу формування громад з’явилися проблеми, з якими керівники територій раніше не мали справи. Зокрема, після примусового приєднання до громад населених пунктів згідно з перспективними планами головам багатьох громад довелося розв'язувати таку проблему, як відсутність згуртованості, спільної мови між населеними пунктами.

"Ми допомагаємо кільком громадам робити стратегії розвитку. Й у Милівській громаді нам розповіли про непросту ситуацію у стосунках з приєднаним до неї селом Нова Кам’янка. Мешканці села хотіли його приєднання до Великоолександрівської громади. За часів перебування села у складі Великоолександрівського району воно жило непогано, тому люди хотіли й далі мати адміністративним центром Велику Олександрівку", – каже Мошнягул.

За словами голови громадської організації, такі проблеми з’явилися майже в усіх громадах Херсонщини, до яких після завершення процесу добровільного об’єднання автоматично приєднали населені пункти, керуючись регіональним Перспективним планом. Відсутність згуртованості й спільної мови в громаді вкрай негативно впливає на її керованість. Наявність упереджено налаштованих до громади населених пунктів сильно гальмує розв'язання спільних проблем.

На думку Мошнягула, подолати таку негативну тенденцію можна, налагоджуючи контакти на рівні пересічних громадян: "Зокрема, ми порекомендували керівництву Милівської громади проводити культурні заходи із залученням усіх населених пунктів, у тому числі й Нової Кам’янки. Щоб люди не відчували своє село "відрізаним шматком", а навпаки відчували інтегрованість у громаду".

Виконавчий директор Херсонського регіонального відділення Асоціації міст України Лариса Оленковська розповіла ще про одну дуже серйозну проблему, яка значно ускладнила життя величезній кількості людей.

"У нас є 18 колишніх районних лікарень, які навіть після ліквідації районів обслуговують мешканців певних територій. Й зараз керівництво цих лікарень, яке отримало більше самостійності, бере в НСЗУ лише ті пакети послуг, які непогано оплачуються й не завдають "зайвих" турбот", – каже Оленковська. Й зазначає, що у багатьох лікарнях опинилася поза увагою така важлива для людей сфера медицини, як, наприклад, педіатрія.

Феодалізм "подолали", слава… феодалізму!

Однією зі стратегічних цілей децентралізації, які декларувалися на її початку – подолання феодальних тенденцій, коли регіональні "аграрні барони" ставали де-факто господарями районів й "сідали на бюджетні потоки". Під час круглого столу йшлося про те, що у Херсонській області проблему регіонального феодалізму вдалося вирішити лише частково.

Так, "аграрні барони" втратили деякі важелі впливу, але натомість з’явилися нові феодали – дрібнішого масштабу, але не менш шкідливі. Це – деякі голови громад.

Олександр Мошнягул розповів про робочу поїздку до Мирненської громади, тієї самої, голова якої Андрій Сучок підозрюється у замовленні нападу на депутата місцевої ради, керівника сільгосппідприємства. "Коли наш експерт Володимир Молчанов запитав голову громади про її бюджет, той відповів іншим запитанням: "А з якою метою ви цікавитеся?". Тобто інформація про бюджет, яка має бути апріорі відкритою, у розумінні цього голови – закрита", – каже Мошнягул.

До речі, Мирненська громада – серед громад Херсонщини, які пасуть задніх в освоєнні освітньої субвенції на "Нову українську школу". Тобто, маючи у розпорядженні гроші держбюджету на покращення життя людей, там не роблять нічого.

Також Мошнягул зазначив, що голови деяких громад в Херсонській області призначили собі зарплату у 50 і навіть у 100 тисяч гривень на місяць. При тому, що економічні показники цих громад залишають бажати кращого.

Керівник Філії Державної установи "Центр пробації" в Херсонській області Оксана Кузьмич розповіла про ще одну серйозну проблему, пов’язану зі специфічним баченням головами громад своїх повноважень. "У нашому ведінні – робота з громадянами, які мають заборгованості з виплати аліментів й не працевлаштовані офіційно. Такі люди мають бути залучені до оплачуваних громадських робіт, щоб були джерела погашення боргу. Але голови громад із роздратуванням реагують на мої звернення щодо організації таких робіт для мешканців громад. Кажуть, що це – не їх проблеми", – каже Кузьмич.

За її словами, у багатьох громадах голови окреслили для себе певне коло повноважень, відкинувши деякі "зайві", які раніше були у районів, а зараз, виходить, "нічиї". Серед таких "нічиїх" повноважень – й робота з проблемними категоріями громадян на кшталт неплатників аліментів. До того ж не в усіх громадах є можливість забезпечити таких людей громадськими роботами.

Як сказав Дмитро Бутрій, голова постійної депутатської комісії Херсонської облради з питань місцевого самоврядування та децентралізації, вільне й у чомусь "феодальне" трактування головами громад питання щодо повноважень – наслідок занадто тривалого затягування з прийняттям Верховною Радою законопроєктів № 6281 і № 6282. Обидва законопроєкти – про внесення змін до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та до деяких інших законодавчих актів щодо розподілу повноважень органів місцевого самоврядування у зв'язку зі зміною адміністративно-територіального устрою.

Говорячи про плутанину з повноваженнями, яку держава ніяк не ліквідує, Лариса Оленковська зазначила, що "об’єднання громад і децентралізація – різні процеси, які не варто плутати". Тобто, до справжньої децентралізації ми ще не дійшли.

Зайва політика

Під час круглого столу йшлося й про те, що чимало громад не використовують можливості, які надала їм реформа.
Зокрема, глава Херсонської районної адміністрації Михайло Линецький розповів, що з 10 громад, які входять до складу району, лише одна розробляє проєкт просторового планування, без якого неможливо провести аудит наявних в громаді земельних ресурсів і виявити ті, що використовуються за тіньовими схемами. "Зараз керівники багатьох громад навіть не розуміють, який ресурс вони мають", – сказав Линецький.

Про тривожну ситуацію на "земельному фронті" говорила і Лариса Оленковська. "Інвентаризація та аудит земельних ресурсів – дуже дорога справа, але зробити це необхідно для спроможності громад. Й держава повинна допомогти територіям. Але у цьому році Херсонська область отримала з держбюджету на проведення інвентаризації землі субвенцію в 600 тисяч гривень. Це – копійки для такої роботи", – зазначила виконавчий директор Херсонського Регіонального відділення Асоціації міст України.

Представники й влади, й громадянського суспільства, які брали участь у круглому столі, були згодні в тому, що теперішня каденція повинна стати останньою для районних рад. Дмитро Бутрій назвав районні ради атавізмом. "Це – залишки надмірної політизації процесу розвитку місцевого самоврядування, де політики й без того забагато. Районні ради треба змінити на префектури для покращення прямого зв’язку з центральною владою. Саме префектури зможуть забезпечити належний контроль й запобігати свавіллю місцевих "князьків" у територіальних громад і не допускати, наприклад, намагань закрити від громадськості витрати місцевого бюджету", – наголосив Бутрій.

У зв’язку з цим як про дуже негативний момент учасники заходу говорили про зволікання з прийняттям Верховною радою ще одного важливого законопроєкту – №4298 про внесення змін до Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та деяких інших законодавчих актів України щодо реформування територіальної організації виконавчої влади в Україні. Проєкт поданий ще у жовтні 2020 року. Саме він має сформувати правові передумови та основи для створення місцевих державних адміністрацій префектурного типу та стати одним з правових підґрунть для внесення відповідних змін до Конституції України.

Останні відомості про цей проєкт на сайті Верховної ради – інформація від 11 листопада про перенесення його розгляду.

Під час круглого столу йшлося про різні проблеми, які виникли в процесі адміністративно-територіальної реформи. Але усі спікери казали, що, попри ці проблеми, альтернативи реформуванню немає. Й тому доведеться долати цей дуже важкий шлях.

© 2022 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів