Вот только используют политики эти благородные порывы студентов зачастую в своих целях... Так, к сожалению, происходит и в Херсоне.
В очередной раз мы убедились в этом, получив из рук студента Херсонского государственного аграрного университета письмо, которое он просил опубликовать как его собственные размышления о происшедшем. Публикуем его без комментариев и сокращений, но со ссылками на материалы в СМИ, о которых идет речь:
«Думи мої, думи мої...»
Вітаю, шановне панство. Звати мене Аркадій, а прізвище - Довженко. Я здавна займаюсь наукою і взагалі маю активну життєву позицію. Все це так, але останнім часом попередня діяльність відійшла на другий план. А на перший план зараз, в певних засобах масової інформації, вийшла історія про моє відрахування з ВУЗу. А в світлі політичних подій в Україні все воно одразу ж отримало й політичного забарвлення.
Те, що на зимовій сесії реально склалась вельми неприємна ситуація, де може й я щось не так зробив, це вже не секрет. Та навіть те, що дійсно мене було відраховано, вже не є таємницею. Але от дії окремих журналістів, як загалом, так і в контексті саме цієї події доволі таки дивують.
Бувало і в минулих роках спілкувався з представниками «жовтої преси» (писали вони про мене). І можу щиро сказати, що майже завжди враження від того лишалися негативні. Бо от, наприклад, даєш людині інтерв'ю: довго так, натхненно і домовляєшся, що перед публікацією обов'язково ознайомишся з текстом, щоб там не було різних «кіноляпів». А журналіст погоджується і обіцяє тобі це. Потім, випадково, дізнаєшся, що та обіцянка нічого не вартувала і невідома тобі стаття вже вийшла в світ. Та це ще не все.
Було в минулому, після такого випадку прочитав статтю і був шокований: майже все, про що казав в інтерв'ю, було замінено на вигадки «працівника пера», а решту інформації з ніг на голову перекрутили. І найнеприємніше в тому, що потім спробуй доведи, як то кажуть, «що ти не слон». Навіть деякі мої товариші не вірили, що бувають журналісти, які можуть самі понаписувати нісенітниць. Хоч мабуть, то вже такі «товариші».
Зараз окремі люди, яких я і вживу то не бачив, почали використовувати моє ім'я і навіть деяку мою приватну інформацію для того, щоб пропіаритись. Щось я від того не в захваті. І одна справа, коли б добросовісний журналіст хоча б давав можливість ознайомитись з кінцевою версією статті перед її виходом в світ. А коли ти ту версію бачиш вже постфактум і переходиш в стан шоку від побаченого (особливо від зображень: Гітлера, Сталіна, в статті про тебе, а ще й приватних фото на публікацію яких я то дозволу не давав), то це вже зовсім не файно.
В контексті політичної обстановки, яка склалась, припускаю, що може мене (а точніше моє ім'я) ще якась «жовта преса» спробує використати в своїх інтересах. Тому акцентую увагу на тому, що ті статті пишу то не я, а непорядність певних журналістів і порушення навіть морально-етичних норм в їх працях - хай буде на їх совісті.
Стосовно університету. Ось вже й ректор в ЗМІ офіційно заявив, що мене буде поновлено на навчання в цьому навчальному році, а отже, маю надію, що все буде добре.
Я живий-здоровий, а там вже Бог в біді не залишить.
Як на мене, так зараз головне це те, щоб припинився той жах, який останнім часом коїться в країні. Нажаль вже чимало людей загинуло від тих негараздів. А людське життя - воно ж безцінне!!! А Україна - це ж наше все!!! І закликаю не забувати про те! Бо всі давно відомі людям події, що кояться, можуть призвести до просто невиправного лиха.
На останок, нагадаю слова українського класика Володимира Сосюри:
«Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну....»
З повагою, ваш Аркадій Довженко
Фото: Дмитрия Кулакова
P.S. Редакция ИА «Херсонцы», со своей стороны, призывает всех политиков прекратить использование студентов в своих партийных интересах и собственных политических целях.
