Сергей Осолодкин

Заслуженный журналист Украины

Європейське коріння успішності Чаплинської громади

Європейське коріння успішності Чаплинської громади
Місцеві вибори все ближче, а питань у виборців не стає менше. Що таке сучасне місцеве самоврядування? Чим воно відрізняється від того, що було? Чого чекати нового?

За часи Незалежності в України було закладено: «конституційні основи місцевого самоврядування»; ратифіковано «Європейську хартію місцевого самоврядування»; прийнято ряд базових «нормативно-правових актів діяльності органів місцевого самоврядування» (ОМС); прийнято «Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні». Чи все зроблено, аби ми могли рухатися вперед вільно?

Прокоментувати ряд нагальних питань «Концепції» та поділитися власним досвідом ми запросили експерта, Голову найбільшої в Херсонській області територіальної громади, який неодноразово проходив стажування та практики у ЄС та США – Чаплинського селищного Голову Олексія Фаустова (на фото).

Кажуть, що у власній Вітчизні пророків немає. Даремно. Олексій Фаустов, це та людина, яка знає ситуацію досконало і як теоретик, і як практик. У нього понад десять років досвіду роботи у ОМС. Набутий ним міжнародний і місцевий досвід він успішно трансформує у здобутки керованої ним громади.

Часто нам нав’язують думки «фахівців», які ніколи не були за межами свого кабінету. Наше завдання – розповсюдити досвід фахівців-практиків.
Хоча Україна й прийняла базові «нормативно-правові акти місцевого самоврядування», але його реальний розвиток був лише на рівні громад міст обласного підпорядкування. Чому?

Олексій Фаустов: «Тому, що більшість «маленьких» громад мали або мізерну, або не мали взагалі фінансової базу. Вони були дрібними, «слабкими», неспроможними виконувати класичні повноваження ОМС. Можу констатувати: система і зараз продовжує бути незадовільною.

Функціонування ОМС у більшості громад не забезпечує тих умов, за яких людина могла б розвивалася якісно, мати все для самореалізації, захисту своїх прав щодо отримання високоякісних і доступні адміністративних, соціальних та інших послуг. Що таке реорганізація? Це концептуальне зведення у єдине ціле всього, що призведе до покращення обслуговування ОМС кожного.

Раніше надзадача, яку виконував кожен керівники на місці була звітність «на гору» (на рівні району, області, України). Чим вищі були «паперові показники», тим кращим був керівник.Сьогодні все змінилося. На перше місце вийшла людина. Не важливо які у тебе «показники», як до тебе ставиться керівництво району чи області. Головним чинником став показник як до тебе ставляться люди. Якщо вони задоволені, якщо у них немає до тебе претензій – значить ти все робиш правильно і йдеш правильним шляхом.

Дехто з надсучасних «молодих» чиновників цього не розуміє. Вони, як і раніше спрямовані на звітність. «Що скажуть «Батько»? А що «вони» можуть сказати, якщо тобою задоволені люди? Минули часи коли «Батько» призначали. Зараз обирають люди. Їх слово останнє. Йдеш на вибори: покажи, що зробив; розкажи, що збираєшся робити. Люди, а не звіти вирішують працювати тобі далі, чи йти у відставку».

Від «народження» України чисельність її сільського населення скоротилася на 2,5 млн., кількість «живих» населених пунктів на 348 одиниць, а кількість рад збільшилася на 1067 одиниць.

ДОВІДКОВО. В Україні утворено близько 12 тис. територіальних громад, у більш як 6 тис. громад чисельність жителів становить менш як 3 тис. осіб, з них у 4809 громадах – менш як 1 тис. осіб, а у 1129 громадах – менш як 500 осіб, у більшості з них не утворено виконавчі органи відповідних сільських рад, відсутні бюджетні установи, комунальні підприємства тощо. ОМС таких громад практично не можуть здійснювати надані їм законом повноваження.

Тому й постало питання, яке свого часу було успішно вирішене у країнах ЄС: як жити далі і як формувати бюджети, яких не вистачає навіть на зарплату сільському голові? Відомо: «В Україні понад 70% громад дотаційні, а ще 20% на 90% утримує державний бюджет».

У ЄС пішли шляхом «укрупнення», «реорганізації», «оптимізації» всього, що не приносило прибуток і «закрили» все збиткове.

Олексій Фаустов: «Для нас це не ідеальний шлях. Європа з самого початку мала зовсім інший менталітет. У них не було «розвиненого соціалізму». Закрити садок чи ФАП? Не проблема. Що робити потім? В нашій громаді є кілька садочків де на 10 дітей доводиться утримувати штат у 20 працівників. Можна закрити. А далі? Як дивитися в очі батькам? Це ж не панщина, коли мати йшли у поле, а за собою вели діточок. Так, складно, так, витратно. Але поки можемо – утримуємо. Коли держава повністю відмовиться від підтримки… Будемо радитися з людьми, що краще: продовжувати витрачати півтора – два мільйони на утримання садка чи краще його закрити, гроші спрямувати на розвиток села, а діточок возити у сусіднє село за 3 – 5 км.

Доведеться чимось поступатися. Я не раз говорив, що закривати тільки ради того аби звітувати – такого не було й не буде. Зустрічаюся з людьми, слухаю їх, наводжу свої аргументи. З цифрами в руках переконую, як буде краще. Закриття неприбуткового садка принесе громаді села додаткові гроші на освітлення, дорогу, каналізацію, а діти будуть доглянуті у дитячому садку в сусідньому селі.

Між селами відстань у кілька кілометрів іноді здається дуже великою. Запитую у тих, чиї діти живуть у місті: скільки витрачають вони часу на дорогу на роботу коли їдуть з одного кінця міста в інше (іноді з кількома пересадками)? 40 – 50 хвилин. Ввечері той же шлях у зворотному напрямку. Часто-густо у тому самому переповненому автобусі до садків або шкіл везуть дітей. Для міста це вважається нормальним. А тут, якщо дитина проїде 15 хвилин у автобусі, в супроводі вихователя, дехто називає це «кинути дітей на призволяще». Коли з людьми говориш людською мовою, а не «нахрапом», то тебе починають чути. Але, ще раз наголошую, що такі рішення приймаємо з пересторогами, суто індивідуально».

Теоретики продовжують переконувати, що структурні реформи дадуть змогу досягнення «стійкого економічного ефекту за умови гармонізації пріоритетів і етапів зазначених реформ із реформою місцевого самоврядування та територіальної організації влади». Що думають цього приводу практики?

Олексій Фаустов: «Проблеми існують і ми зобов’язані думати як їх вирішувати і одразу по кількох напрямках.

Напрямки заклали у «Концепцію…», але теоретики не чують практиків.

ПЕРШИЙ – через реформування ми неповинні поліпшити якість і доступності послуг, які надають ОМС.

ДРУГИЙ – маємо чи не 100% зношеність мереж: вода, каналізація, тепло. Так, мереж у селищах, а тим більше у селах у сотні, якщо не в тисячі разів менше ніж у містах, але проблеми є. З тим мінімальним фінансуванням яке ми маємо (внутрішнє самофінансування, яке ми отримуємо за рахунок розщепленням податків, які залишаються на місцевому рівні), якщо питання не буде вирішено, то таки так, будемо мати суттєві проблеми «техногенного плану». Слід розуміти, що ми впритул наблизилися до того моменту, коли на державному рівні слід міняти систему формування місцевих бюджетів. Ми маємо збільшення повноважень, так. Але, у нас наявне зменшення фінансів.

ТРЕТІЙ – надскладна демографічна ситуація. Якщо у місті це не так помітно, то у селищах, а тим більше у селах це кричуща проблема. Населення старіє, молоді майже немає. Випускники шкіл їдуть у міста і залишаються там: ким завгодно, де завгодно, на яких завгодно умовах і роботах, аби тільки не повертатися у село, яке підчас пропонує більш якісні умови проживання та роботи (хоча з престижною роботою у селах проблема). Села стоять пусті.

ЧЕТВЕРТИЙ – так, маємо «неузгодженість місцевої політики, яка повинна бути спрямована на соціально-економічний розвиток територіальних громад». А далі? Коли від слів перейдемо до практичного вирішення?

П’ЯТИЙ – проблеми прямого народовладдя. Про це говорять всі роки Незалежності. Де імплементація всього сказаного на практиці?

ШОСТИЙ – професіоналізм тих, хто керує. Болюче питання. Часто посаду селищного Голови розглядають як місце де людина байдикує і отримує гроші. Цю риторику просто зараз використовують мої майбутні опоненти на місцевих виборах. Люди далекі від реалій життя все це сприймають так: «прийду на посаду – буду заробляти і нічого не роботи». Недалекі люди.

Опоненти часто критикують: «Ви там нічого не робите. Завтра я прийду і все тут переверну з ніг на голову». Не дай Боже! Це «смерть» для селища. Якщо у селі дві хати в три ряди і Голова за півгодини раз на місяць обходить своє господарство, то це одна справа. Інша коли у нас в ОТГ кілька десятків сіл і кілька десятків тисяч людей. Школи, садки, сотні кілометрів доріг, господарська інфраструктура.

Проблеми з фінансуванням: ЖКГ, освіти, медицини, культури… Тут не до відпочинку. Тут проблеми слід вирішувати 24 години на добу, 7 днів на тиждень, без вихідних, святкових та відпусток. Тут неможна прийти з вулиці і стати фахівцем. Нажаль цього не розуміють ті, хто хоче стати Голою за ради «довгого карбованця». Не розуміють цього й виборці. Їм здається, що ось обрали нового і все одразу змінилося. Так, змінилося, тільки не у кращий бік».

Ще одна проблема «надмірна централізація повноважень органів виконавчої влади» в першу чергу на віддаленні. Громади мають певні об’єкти які є власністю обласної ради, але знаходяться вони на території громади. Виходить, що власники десь там, а проблеми тут. На законодавчому рівні не вирішено й питання земельних відносин.

Олексій Фаустов: «На сьогодні найактуальніше питання – розподіл землі (по 2 гектари на особу). Закон говорить одне, а окремі політикани, особливо зараз, коли розпочинається виборча кампанія, намагаються нерозуміння законів людьми використати з вигодою для себе. На власному прикладі знаю: ті, хто будуть боротися за крісло Голови ОТГ використовують земельне питання. Під час сесії депутати розподіляють між заявниками землю як цього вимагає законодавство. Там не сказано, що землю ми повинні розподіляти тільки між місцевими жителями. Будь-який громадянин України, незалежно від того де він проживає, має право звернутися до ради, ми повинні розглянути його звернення і відповідно до закону запропонувати йому земельну ділянку.

Не можу сказати, що до нас кожного дня звертаються мешканці Києва, але у нас є заяви від громадян, які проживають за сотні, іноді тисячі кілометрів від Чаплинки. Якщо вони подають всі документи і немає порушень, то ми діємо відповідно до Закону. Опоненти такі рішення подають як «зраду». У нас достатньо пліток, що Фаустов виділяє землю «своїм». Але це не проблема Фаустова. Знаю від колег, що з такими проблемами стикається багато ОМС. Нажаль невирішеність на законодавчому рівні, недостатня поінформованість призводить до скандалів. Європа це питання вирішувала не так болісно як ми».

Слід додати, що зазначені паном Фаустовим проблеми мають додаткові складності як правового так й інституційного характеру. Крім того продовжує «жити власним життям» неузгодженості реформ у сферах системи ОМС та адміністративно-територіального устрою держави. Що з цього приводу говорить досвід Європи?
Сергій ОСОЛОДКІН
До теми ми ще повернемося…
© 2020 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів