В колекції Херсонського художнього музею тема війни охоплює достатньо великий пласт творів живопису і графіки, створених херсонськими художниками у воєнні та повоєнні роки. Ми маємо можливість доторкнутися до історії через фронтові замальовки 1941-1945 рр. наших земляків-художників Івана Ботька (1914-1990) та Бориса Лавриненка (1918-1985), побачити малюнки Георгія Курнакова (1887-1977) з видами зруйнованого Херсона, відчути глибокий психологічний смисл творів, присвячених воєнному лихоліттю, видатних херсонських майстрів Георгія Петрова (1927-2014), учасників бойових дiй Федора Загороднюка (1922-2017), Анатолія Платонова (1930-2001) і Дмитра Катиніна (1925-2011), а також нашого славетного художника Єгора Толкунова (1943-2018)... На жаль, нікого з цих майстрів вже нема з нами, але їхні роботи дбайливо зберігаються науковими співробітниками.
Єгор Єгорович Толкунов був щирим другом музею. З сімдесяти його живописних полотен з колекції музею - 62 подаровані автором.
Митець народився в селі Петрівка Генічеського району Херсонської області. Закінчив Кишинівське республіканське художнє училище ім. І. Рєпіна. Навчався в реставраційних майстернях ім. І. Грабаря в Москві. З 1971 р. - член Спілки художників України.
Кожна з картин митця має власне “обличчя”, незалежно від того, що на ній зображено: жінка, міський пейзаж чи тиха монастирська обитель. Найбільшим щастям для Толкунова була творча праця. Все своє життя він займався улюбленою справою і робив це для власної душі. Сам так він казав про творчість художника: “Ця професія вимагає, у першу чергу, чесності у ставленні до чужої праці, сумлінності й обережності, щоб у жодному разі не завдати шкоди живописному полотну, а старанно і з любов’ю зберегти його для наступних поколінь».
Єгор Толкунов чимало поїздив світом, привозячи з мандрів не тільки враження, але й безліч ескізів. Він закохався у Венецію, в якій так мріяв побувати, побачив на власні очі хмарочоси Америки, «розлив» у своїх полотнах пряне повітря Туреччини. На останній персональній виставці Толкуновим були репрезентовані зовсім інші полотна - образи монастирських старців, пройняті глибокою духовною напругою і водночас душевним піднесенням. Релігійна тема у творчості художника не випадкова, адже один з його синів обрав усамітнений шлях пізнання Бога, ставши ієромонахом. Він і є головним персонажем в творах майстра.
Полотно «Георгій» (1987), сюжет якого з першого погляду дуже невигадливий, вражає глибиною почуттів художника і його поваги до героя минулої війни. Дивлячись на безногого ветерана і його нагороди, мимоволі переносишся в сьогоденне життя. Вигадувати нічого не треба, бо війна - це страшно...
Єгор Толкунов. Георгій. 1987. Полотно, олія
