Давні греки та римляни додавали до вина дивні для нас інгредієнти: сіль, борошно, морську воду, мармурову крихту, різноманітні прянощі, лаванду, тощо.
Катон та інші автори радили нагрівати вино перед вживання у мідних та свинцевих котлах. Особливо цінувались останні: в них вино одержувало солодкуватий присмак. І хоча ще тоді попереджали про шкідливі якості свинцю, ще понад дві тисячі років його використовували для виготовлення посуду.
З розповсюдженням вина, воно стає все більш популярним серед різних народів та верств населення і навіть раб мав право отримати близько 10 амфор вина щороку (звісно, якість була різною).
Давні римляни вживали ще більше вина ніж греки. За свідченнями археологів під час розкопок Помпеїв було виявлено близько 200 таверн, на одній вулиці довжиною 73 метри їх було вісім. Проте і греки, і римляни забороняли і засуджували вживання вина жінками, вважали, що ті стають небезпечно аморальними.
Дуже популярним келихом для вина був кілік – неглибока чаша з двома горизонтальними ручками (на фото).
Часто на такому посуді були зображені різні сцени, пов’язані з Діонісом, сатирами, вакханками або учасниками сімпосіонів. У колекції нашого музею є уламок кіліка, на якому зображено юнака з дельфіном (тут варто згадати міф про зустріч бога виноробства з піратами, які захопили його у полон і були перетворені ним на дельфінів).
У кіліки та канфари вино розливали спеціальними черпаками – кіафами, які частіш за все були бронзовими. Але були ще спеціальні глеки, які мали назву ойнахоя. Їх назва складається з двох грецьких слів: вино і лити. Завдяки тому, що вінця у цієї посудини у вигляді трилисника, античні автори стверджують, що вино професіонали розливали одночасно у три чаші.
X
