Народилася ювілярка 1 травня 1920 року в с. Верхні Сірогози тоді ще Дніпропетровської області в сім’ї колгоспників. Юною дівчиною, з 16 років, пішла трудитися в колгосп “Шлях Леніна”. Під час окупації з вересня 1945 по жовтень 1943 року Ніна проживала в рідному селі. Затим з 1944 до 1955 рік тяжко працювала на різних роботах в колгоспах ім. Леніна, і до 1981 року – “Дружба”, що в Новоолександрівці. Її загальний трудовий стаж становить майже 55 років.
Ця жінка є взірцем справжньої селянки, невтомної трудівниці та берегині родинного вогнища й душевного спокою. Вона з самого малечку була привчена до тяжкої праці. І хоч де б вона працювала, всюди її шанували та цінували, адже до своїх обов’язків завжди ставилася сумлінно та відповідально. А за мужність і самовідданість, добросовісний та тяжкий труд під час Другої Світової війни іменинниця нагороджена медаллю «За сумлінну працю в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років».
Ще Ніна Трохимівна пригадує, як у 1939 році вийшла заміж, та не судилося довго радіти сімейному щастю, бо чоловік загинув на війні. Від цього шлюбу в неї народився син Микола. У пятдесятому році вона одружується вдруге з Максимом Федоровичем Гончаровим і переїздить на постійне місце проживання в Новоолександрівку. Тут у них з’явився ще один син Володимир.
На жаль, чоловік та два сина вже померли, тож бабуся нині проживає з онуком Гончаровим Олексієм Володимировичем. Має вона двох онуків та чотирьох правнуків, яких дуже любить, цікавиться їх справами і завжди їм бажає здоров’я і довголіття, яким обдарував її Господь.
