Жителька Херсонщини відзначила 100-річний ювілей

сторіччя, ювілей, голод, війна, довгожителька
1 травня 100-й день народження відсвяткувала жителька села Новоолександрівка Нижньосірогозького району Херсонської області Ніна Трохимівна Гончарова. На свято до ювілярки зібралася родина та численні гості.

Таких людей, як Ніна Трохимівна Гончарова залишилися одиниці. Незважаючи на такий поважний вік, вона зберегла ясність пам’яті та мудрість, усміхнена і привітна, вражає своєю щирістю, добротою та життєрадісністю.

В день народження, щоб засвідчити свою повагу, в гостинну оселю Ніни Трохимівни прийшли не лише рідні, а й представники влади – заступник голови Нижньосірогозької райдержадміністрації Ольга С’єдіна, заступник голови Нижньосірогозької районної ради Сергій Дашковський, Новоолександрівський сільський голова Євген Білий.

Сердечно поздоровивши Ніну Трохимівну із 100-річчям гості побажали жінці міцного здоров’я та благополуччя в родині й зустріти ще не один ювілей у доброму настрої поруч з дорогими і близькими людьми. Вона була зворушена увагою та дякувала гостям за подарунки та щирі побажання.

опри свій поважний вік, господиня має світлий розум та добру пам’ять. З гостями, які прийшли її привітати, Ніна Гончарова поділилася своїми родинними спогадами з дитинства та нелегких життєвих сторінок, адже їй та рідним довелося пройти чимало випробувань на життєвому шляху – і голод, і війну, і колективізацію, і важкі роки післявоєнної відбудови та становлення незалежної України.

Народилася ювілярка 1 травня 1920 року в с. Верхні Сірогози тоді ще Дніпропетровської області в сім’ї колгоспників. Юною дівчиною, з 16 років, пішла трудитися в колгосп “Шлях Леніна”. Під час окупації з вересня 1945 по жовтень 1943 року Ніна проживала в рідному селі. Затим з 1944 до 1955 рік тяжко працювала на різних роботах в колгоспах ім. Леніна, і до 1981 року – “Дружба”, що в Новоолександрівці. Її загальний трудовий стаж становить майже 55 років.

Ця жінка є взірцем справжньої селянки, невтомної трудівниці та берегині родинного вогнища й душевного спокою. Вона з самого малечку була привчена до тяжкої праці. І хоч де б вона працювала, всюди її шанували та цінували, адже до своїх обов’язків завжди ставилася сумлінно та відповідально. А за мужність і самовідданість, добросовісний та тяжкий труд під час Другої Світової війни іменинниця нагороджена медаллю «За сумлінну працю в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років».

Ще Ніна Трохимівна пригадує, як у 1939 році вийшла заміж, та не судилося довго радіти сімейному щастю, бо чоловік загинув на війні. Від цього шлюбу в неї народився син Микола. У пятдесятому році вона одружується вдруге з Максимом Федоровичем Гончаровим і переїздить на постійне місце проживання в Новоолександрівку. Тут у них з’явився ще один син Володимир.

На жаль, чоловік та два сина вже померли, тож бабуся нині проживає з онуком Гончаровим Олексієм Володимировичем. Має вона двох онуків та чотирьох правнуків, яких дуже любить, цікавиться їх справами і завжди їм бажає здоров’я і довголіття, яким обдарував її Господь.



© 2022 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів