Мешканці сільської глибинки на Херсонщині потерпають від закриття медзакладів

лікарня, реформи, село
Так сталося, що кожного дня мені доводиться проходити повз двоповерхове приміщення Червонополянської дільничної лікарні. Скажу чесно – болить душа. Щось не так у нашій державі.

Реформи мали б покращувати життя української людини, а не навпаки – погіршувати. Чомусь, на жаль, усе відбувається у зворотному напрямку. Коли створювалась громада, коли велись підрахунки, нам обіцяли покращення: будуть школи, працюватимуть ФАПи, відремонтують дороги, всім вистачить робочих місць.

А що вийшло? Нещодавно мешканці Костянтинівської громади пережили черговий шок від закриття терапевтичного відділення у Червонополянській дільничній лікарні. Що ж це за реформа така? Куди ми йдемо? Де обіцяна самодостатність громади? Де наш, обраний по 184 округу, депутат-мажоритарник? Як пенсіонеру на 1 800 грн пенсії дістатись сьогодні до лікарні в Каховку, чи в, поки що діючу, районну лікарню Горностаївки?

Сталося те, що сталося. Тому в ці нелегкі часи хочу подякувати від імені мешканців громади всьому медичному персоналу Червонополянської лікарні, який довгі роки надавав медичну допомогу пацієнтам як амбулаторно, так і на стаціонарі. Дякуємо медичним сестричкам за поставлені крапельниці, за безболісно зроблені уколи, за підтримку тяжко хворих, за врятоване не одне життя, за уважність, доброту, людяність. Дякуємо всьому обслуговуючому персоналу за чистоту в приміщенні та у дворі, що бездоганно виконували брудну роботу, яка не кожному під силу морально. Дякуємо працівникам їдальні за те, що із скупого набору продуктів ви могли зварити той самий супчик, який залюбки їли хворі.

Та найбільше дякують люди стоматологу лікарні С. П. Замулі. Він на здебільшого зношеному обладнанні, якому понад 40 років, з усмішкою на обличчі, з легким гумором лікував, протезував, ставив пломби, видаляв хворі зуби пацієнтам, обслуговував дітей на виїздах у школах. І робив він це у будь-яку пору доби та року. Дуже хочеться вірити, лікарю, що ви ще повернетесь на своє робоче місце. Дякуємо і Вам, Анатолію Федоровичу. Ви сьогодні залишились сам-на-сам із своїми вірними помічниками – медсестрами Г. П. Торбущенко, Н. О. Прокудновою, С. І. Гордич. Знаємо, що ви й надалі з усією відповідальністю будете виконувати роботу зі збереження нашого здоров’я.

Дуже багато розмов нині про те, що в сільську глибинку неможливо запросити молодого лікаря, дати йому гідну зарплату, забезпечити житлом тощо. А в мене запитання: що зроблено сьогодні місцевим керівництвом, щоб не втрачати тих лікарів, які понад сорок років віддали сільській глибинці? Як-то кажуть – без коментарів…

На днях слухала інтерв’ю відомого українського лікаря-кардіохірурга Б. Тодурова. Прогнози, які він озвучує в медицині, невтішні. Тому зробила висновок: якщо такий лікар, як Б. Тодуров, не бачить світла в кінці тунелю, то чого очікувати нам – мешканцям сільської глибинки, громадянам Костянтинівської громади, пенсіонерам. Та не будемо песимістами. Всім бажаю міцного здоров’я і знаю точно, що нас ніколи не зрадить рідна українська годувальниця – земля. Хто-хто, а вона нас прийме…

Таміла Мулик, с. Костянтинівка
© 2008 - 2024 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: khersonci08@gmail.com, контактиархівТеатр Куліша - Херсон