Юнак кричав: «Люди! Допоможіть!»
Ось що розповів про ці обурливі події безпосередній їх учасник – виконувач обов'язків заступника начальника Новотроїцького відділення Національної поліції, капітан Євген Басов:
— Військовий комісар району, майор Єгор Ларченко, його заступник, майор Віктор Осипенко, та капітан Олександр Кудрявцев із водієм та в супроводі співробітника сектора реагування патрульної поліції вирушили до села Чкалове, аби вручити повістку працівнику місцевої філії «Нової пошти». Цей працівник кілька разів отримував відстрочки від призову – то в зв'язку із навчанням у виші, то з нагоди народження дитини. Тепер йому виповнюється 26 років, тому це востаннє, коли його можуть взяти на строкову службу. Молодик не відмовився розмовляти із посадовцями, але попросив зачекати, коли він викличе начальника, і той закриє філію – адже є відповідальним за її майно. Та офіцери нічого й чути не хотіли: почали хапати хлопця за руки та за комір, залишивши чітко видимі садна, і зрештою, витягли на вулицю. Де наляканий призовник голосно заволав: «Люди! Допоможіть!». На заклики патрульного припинити порушення громадського порядку «організатори призову» не реагували, тож йому довелося викликати слідчо-оперативну групу. Прибув і працівник військової служби правопорядку Володимир Грицун – йому я особисто зателефонував. Є кілька відеозаписів того, що відбувалося. Призовник пройшов судово-медичну експертизу, і експерт надав висновок про наявність у нього легких тілесних ушкоджень. Тому за статтею 125 КК України розпочали кримінальне провадження. Я не міг не запитати у районного військового комісара, чому він та його підлеглі діяли так жорстко. І почув скрушне визнання: «Переборщили».
Про офіцерську честь забули?
Хотілося б дізнатися, як до такої примусової «мобілізації» поставилися у обласному військовому комісаріаті. Та схоже, там віддають перевагу грі у мовчанку. Коли автор цих рядків зв'язався із заступником облвоєнкома Херсонщини Анатолієм Корнієнко (у його віданні питання призову), із проханням прокоментувати ситуацію телефоном чи призначити час для інтерв'ю, той навіть і розмовляти не схотів. Кинув пихату фразу: «Я ніякої інформації нікому не даю», та й поклав слухавку. От вам «відкритість» і весь контакт українських військових із співгромадянами.
Звісно, співробітників військових комісаріатів у чомусь можна зрозуміти. Від призову на Херсонщині систематично ухиляються тисячі юнаків – не беруть повістки, до РВК на комісію не приходять, хоча повинні це робити без «окремого запрошення». Тож офіцери військкоматів, наче хорти на полюванні, цілорічно бігають по робочих місцях і домівках призовників, щосили намагаючись вручити їм повідомлення про необхідність з'явитися на черговий призов. Та стикаючись із образами та ухильними відповідями бабусь та матусь, котрі не хочуть відпускати синочка та онучка виконувати конституційний обов'язок. Втома й роздратування накопичуються, і справді набирають «критичної маси». Але навіть за таких умов не варто переходити межу і забувати про офіцерську честь. А саме це, схоже, й сталося у Новотроїцькому районі.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ
Новий день
