«Озиме сонце» Василя Піддубняка

«Коли і де вийде нарешті збірка віршів власного кореспондента газети «Сільські вісті», нашого земляка Василя Піддубняка, про яку багато чув. А може, вона вже вийшла?

Де можна придбати книжку? Цікаво було б дізнатися, над чим зараз працює автор» — часто запитують у своїх листах читачі з Вінниччини.

За всю майже столітню історію «Сільських вістей» (ювілей газети у березні наступного року) у редакції газети працювало багато прозаїків і поетів. Відомо, що і першим редактором видання був письменник, публіцист, громадсько-політичний діяч Василь Еллан-Блакитний.

Василя Піддубняка у журналістику привела... поезія. Перший вірш шестикласника Удицької середньої школи, що на Вінниччині, надрукований у ра-йонній газеті «Зірка» (нині «Вісті Тепличчини»).

Після закінчення школи «вживався у життя», будучи вантажником на цукрозаводі, землекопом, арматурником Вінницької ПМК. Закінчив українське відділення філологічного факультету Одеського університету імені І. Мечникова.

Далі — журналістська стезя і робота у різних виданнях, зокрема, газетах «День» і «Голос України», на Національному радіо України. Більш як півтора десятиліття свого життя журналіст і письменник віддав «Сільським вістям», де плідно трудиться і понині.

Вихід у світ майже 500-сторінкової збірки поезій Василя Піддубняка «Озиме сонце» — це редакційний дарунок авторові і шанувальникам його поетичного дару у ювілейний для газети рік. Ініціатива ж реалізації некомерційного книжкового проєкту належить головному редакторові «Сільських вістей» Василеві Сподаренку.

Знана на теренах України і поза її межами письменниця Галина Тарасюк, ознайомившись із рукописом майбутньої книги, зауважила: «Гарна, образна, щемко алегорична назва, зрозуміла і символічна для кожного чесного талановитого поета, надто постшістдесятника, який «увірував свято» у ідеали тих попередників, які безкомпромісно відбували «за Україну і її волю» «по сибірах», і гірко розчарувався у діях і словах тих старших колег переляканих конформістів, які «тяжко спокутували вину» беззубим, а то й лукавим словом, каючись на старість...

Василеві Піддубняку не доведеться каятись, бо замість лукавити обрав на певний час, якщо можна так сказати, публічне творче мовчання, компенсуючи поетичну активність громадянською у журналістиці. О світла доля чесних і патріотичних поетів радянської доби! Звичайно, інтуїтивно відчуваючи, що колись прийде і його найвища пора. Тим паче що талановите Слово, як коштовний напій, тільки міцніє з роками. А рукописи, як відомо, не горять...»

Проілюстроване «Озиме сонце» роботами всесвітньо знаного мистця, народного художника України, лауреата Національної премії імені Т. Г. Шевченка Івана Марчука. У роботі над підготовкою рукопису до друку професійними порадами авторові допомогли письменники Галина Тарасюк (м. Київ) та Ілько Колодій (м. Львів). Окрема вдячність — редакторові ошатного видання, літературному редакторові «Сільських вістей» Надії Процко, дизайнерові і верстальникові збірки Олександру Коурову (м. Херсон).

За матеріалами «Сільські Вісті»