Чому херсонські чиновники не заробляють на непотребі?

Чому херсонські чиновники не заробляють на непотребі?

Ситуація з міським полігоном для утилізації твердих побутових відходів у Херсоні наочно показує нам, як чиновники насправді захищають екологію та приваблюють інвесторів.

Мова про розміщення на звалищі лінії з сортування сміття йшла ще три роки тому. Дві приватних фірми готові були її придбати й встановити – від мерії потрібен був тільки відвід земельної ділянки та прокладання лінії електропередач.

Однак депутати міськради помізкували, і...підписувати договір із підрядником відмовилися без пояснення причин. Далі вже облдержадміністрація узялася шукати інвестора для будівництва сміттєспалювального заводу у Херсоні чи Олешках.

Був приїзд делегації китайських бізнесменів, широко розрекламовані «оглядини» підходящих для підприємства майданчиків. Але на тому все й закінчилося – ані заводу, ані сортувальної лінії. Керівництво Херсонської ОДА нещодавно змінилося, але про долю звалища знову ніхто з нових бонз ні пари з вуст.

А між іншим, доки херсонські чиновники тупо жують шмарклі, інші українські міста вже навчилися добре заробляти на непотребі.

Скажімо, у Хмельницькому на комунальному полігоні для утилізації ТПВ ще рік тому запрацювала дегазаційна установка. Вона з восьмидесяти свердловин випомповує з шарів сміття газ, що утворюється через гниття органіки. Потім газ спалюють, отримуючи електроенергію. Електроенергію продають, тож трохи більше, ніж за рік громада Хмельницького заробила на непотребі три мільйони гривень, що пішли на комунальні потреби.

На полігоні у Херсоні цього газу також досхочу, тільки він лише накопичується без користі, й провокує регулярні пожежі. Вогнеборці витрачають кошти, пальне й зусилля на боротьбу з ними (дивись фото), ми труїмося токсичним димом, і проклинаємо все на світі. Кожному своє: дурні, бо бідні, бідні, бо дурні.

Втім, не тільки у Херсоні, а й у цілому по Україні влада виявляє злочинну недбалість у вирішенні проблеми завалів сміття (Хмельницький – той виняток, який лише підтверджує правило). У не такій уже й далекій Швеції його навіть купують (!) в сусідніх країнах, бо економічно й технічно грамотна переробка й сортування відходів – бізнес дуже вигідний.

А у нас звалища займають сім відсотків території держави, і продовжують по ній розповзатися. Життя на суцільному звалищі, певно, настільки привабливе й корисне для здоров'я, що мільйони українців вважають за краще втікати з рідних місць світ за очі. Нашого цвіту по всьому світі. Бо на звалищі він не цвіте.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ
Новий день