Ще 2006 року фірма-власник мережі престижних ресторанів «Козирна карта» замовила тут конструкцію під триповерховий готельно-ресторанний комплекс на базі залізобетонного понтону. Його хотіли встановити на набережній Дніпра у Києві. Проект видавався однозначно вигідним: можна чимало зекономити на орендній платі за землю, та й місце на воді влітку привабливе для грошовитих відвідувачів. До того ж, особливо надійний бетон має запас міцності на півсторіччя наперед, і ці півсторіччя немає потреби платити за капітальний ремонт платформи. Однак у фірми не вистачило коштів на оплату замовлення. І вона від своєї «іграшки» несподівано для херсонців відмовилася.
Тож комплекс і застиг без руху на верфі. Нових покупців на нього все ніяк не знаходилося, тому корабели вирішили виставити цей лот площею близько п'яти тисяч квадратних метрів на відкритий тендер. Виручити за нього планували понад сім мільйонів гривень, розраховуючи, що навіть за відсутності інших замовлень цієї суми вистачить, аби три-чотири місяці сплачувати зарплату трудовому колективу державного підприємства. Однак бажаючі подати заявку на участь у торгах не зголосилися, й нового власника комплекс так і не знайшов, щиро шкодує директор «Паллади» Валерій Маломан.
А він би придався у пониззі Дніпра, хоча б для прийому рибалок і туристів-човнярів, великих груп екскурсантів. Адже зараз до їх послуг тільки приватні оселі «зеленого туризму» та невеличкі бази відпочинку. Якщо збираємося розвивати туризм у дельті головної української річки, цього навіть у найближчій перспективі недосить.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ
Новий день
