У рестораціях, де репутація понад усе, зі шкури вілізуть, аби втримати кулінарного шефа, на якого, ясна річ, «полюють» конкуренти... Без сумніву, таким цінним кадром для одного із херсонських закладів сфери громадського харчування є Світлана Сідіані. Річ у тім, що у ресторані, який спеціалізується на національній грузинській кухні, готує саме грузинка.
Світлана родом із Сухумі, в Україну переїхала після збройного конфлікту в Абхазії. Працювала у столиці, а вже 9 місяців мешкає у Херсоні, приїхавши за запрошенням керівництва ресторації. Те, що за гастрономічну частину у закладі відповідає не просто кухар, а виходець із країни гір, вина й сулугуні, відчувається буквально в кожній страві, яку тут подають. Дізнавшись, що я журналіст, Світлана ділиться головним секретом – готує за рецептами своєї бабусі, які та, в свою чергу, зберегла від своїх пращурів.
Родичі Світлани Сідіані мешкали серед абхазів, мегрелів, сванів – представників грузинських народностей, відомих своєю особливою гостинністю, де мій дім – твій дім, а на стіл виставляються всі наїдки, які тільки є в оселі. Бабусю Світлани, уроджену як Маріам, називали Маріне, прожила вона 92 роки. Готували в ті часі у печі, виритій у землі (тондир).
Більш за все старійшина роду любила випікати хачапурі по-мегрельськи – перепічка з іметинським сиром (саме з нього й варять знаменитий сулугуні). Грузинські господині дуже прудкі і в доволі стислий термін встигають приготувати на цілий бенкет. Така ж і Світлана Сідіані:
- Ну от дивіться, за 40 хвилин ми вчотирьох на кухні встигаємо замісити тісто, зробити холодні закуски й гарячі страви. В принципі, це зовсім не важко, — розповідає шеф-кухар.
У Херсоні, який грузинка не втомлюється дивувати своїми гастрономічними фішками, Світлані дуже подобається. Клімат українського півдня подібний до того, де вона народилася. Єдине, що сонячний Сухумі розташований на березі Чорного моря, а от херсонцям до нього ще їхати сотню кілометрів.
Марина САВЧЕНКО, фото автора
"Гривна"
