У багатьох культурах ця рослина вважалась священним деревом. Під час молитви люди замість свічок тримали гілочки з його цвітом. Ними ж відганяли злих духів та лікували малечу. Існує декілька легенд про походження мигдаля.
Наприклад, походження гіркого мигдалю пов'язують з трагічною загибеллю дочки Мідаса. Гіркий мигдаль вирос на тому самому місці, де вона ударом кинджала пронизала своє серце після повідомлення про смерть чоловіка.
Але найпоширеніша – про кохання дівчини Фелліди та Демофонта. Під час довгої розлуки дівчина перетворилася на сухе мигдальне дерево.
Повернувшись на батьківщину, Демофонт довго оплакував свою кохану. Тоді боги зглянулися, і коли хлопець обійняв сухе дерево, воно ожило, випустило листя та розквітло прекрасним цвітом. З того часу мигдальне дерево вважається символом високої любові. А ще – символом відкритих небесних врат. Тому можна загадувати бажання. Треба лише нахилитися над квітками і стиха прошепотіти його.
Плоди «небесного дерева» на смак гірко-солодкі. Як і саме життя. Все у цьому світі швидкоплинне, як цвітіння мигдалю. Вранці йдеш вулицею і милуєшся буйним квітом, а під вечір пелюстки вже густо вкривають землю.
Весна буває лише раз на рік. І чимало людей ладні подолати тисячі кілометрів, аби досхочу надивитися на цвіт сакури чи магнолієвих садів. Покваптеся на Шуменський, там вже відцвітає не знати коли і ким посаджений мигдаль...
Олена ПІМЕНОВА
Фото автора
