Чоловік живе в непримітній хатині, на паркані — табличка з колишньою назвою вулиці — Енгельса. Її перейменували кілька років тому, тепер це вулиця Василя Стуса.
На перший погляд здається, що подвір'я занедбане — бур'яни, прапор на високому паркані, густі дерева.
За парканом — дві будівлі. В одній розташований Музей тоталітаризму, в іншій — «музей» The Beatles та епохи хіпі.
Колекцію тоталітарних артефактів Віталій почав збирати ще на початку 90-х років. Серед експонатів здебільшого саморобні інсталяції, кожна з яких має підпис — висловлювання Леніна або провідні комуністичні слогани.
«Людина запам'ятовує тільки добре. Ці бабусі, які ностальгують за Радянським Союзом, кажуть, що добре жили тоді. А я кажу, що ніхто тоді не жив, а лише виживали. Я зробив цей музей для того, щоб молоде покоління не мало ілюзій щодо нашого життя в СРСР», — розповідає Трибушний.
У його будинку все залишилося таким, як і 40 років тому: на підлозі — шкура ведмедя, на стінах — плакати тогочасних рок-зірок, серед яких «бітли» Пол Маккартні, Рінго Старр, Джордж Гаррісон, на стелажах — платівки й диски.
«Частина мого дитинства пройшла в лікарні — я сильно травмував спину і був прикутий до ліжка. Мабуть, через це я не так сильно піддався комуністичній пропаганді, як це було з однолітками. Наприкінці 80-х я прочитав статтю Генріха Боровика «Хождение в страну Хиппляндию» і одразу зрозумів, що це моє.
Я мав довге волосся, залатані джинси, ходив центром міста босоніж, через це мене частенько затримувала міліція. Але я вважаю, що своїм зовнішнім виглядом теж доклав зусиль до падіння Радянського Союзу», — розповідає Віталій.
Фото Олена Зашко
