Зверніть увагу на те, що такого широкого кукурудзяного клину, як нині, наша держава давно не мала. Наприкінці минулого і на початку нинішнього століть ця культура із «королеви полів» перетворилася на сироту казанську.
Днями зустрівсь із знаменитим колись кукурудзівником із села Новонаталівка Чаплинського району, що на Херсонщині, Анатолієм Ніколаєнком, Героєм Соціалістичної Праці. Анатолій Федорович, будучи начальником мехзагону, Золоту Зірку заробив саме на вирощуванні качанистої.
— Тепер кукурудзою, вважай, не займаються, — скрушно хитає головою колишній колгоспний механізатор. — А було ж!.. Тільки у мене щороку — по 800-900 гектарів. Постійно брали по 80-100 центнерів качанистої на зрошенні, бо ж кукурудза — культура високоврожайна.
Мій мехзагін стільки її виростив скільки, мабуть, зараз уся область разом не вирощує... В кожному селі, пам'ятаю, на токах лежали гори качанів. Гори! А у нас таких токів було аж чотири. Уявляєте?! Забувають про кукурудзку, а дарма...
Справді, дарма, бо качанисту в усьому світі вшановують так, як вона того й справді заслуговує. Скрізь, де тільки може рости і давати високі врожаї кукурудза, вона росте, займаючи значні площі.
Фахівці торгового дому «Насіння» завважують, що «кукурудза завжди була однією з найзатребуваніших культур на ринку, адже вона цілком може замінити низку інших грубих зернових, виробництво яких постраждало з якоїсь причини.
Цю майже унікальну здатність пояснює насамперед те, що кукурудза менше за інші культури залежить від перепадів погоди. Та й ціновий чинник відіграє вагому роль, адже висока вартість кукурудзи на світовому ринку сприяє розширенню посівних площ під нею і збільшенню її виробництва».
Доречно згадати тут плакат (хай і пропагандистський) часів Микити Хрущова: «Кожен гектар кукурудзи при врожаї 30 центнерів дає 7 центнерів свинини, 85 центнерів молока, 40 тисяч яєць».
Звичайно, не ностальгія за давніми закликами, а економічна доцільність вирощування «королеви полів» «розбудила» нинішніх господарників. І якщо у 2005-му кукурудза займала в Україні 1 мільйон 660 тисяч гектарів, то нині, як стверджує Мінсільгосппрод, 2,9 мільйона гектарів орних земель.
Поступ відчутний, хоча й відносний, адже два роки тому кукурудзяний клин сягав 4,5 міль-йона гектарів. Втім, не обов'язково захоплюватися гігантоманією, відкривати чи доганяти Америку.
Та й навіщо доганяти? Якщо справа піде так, як намічається, то, можливо, вона нас тепер наздоганятиме. А річ у тому, що деякі китайські покупці скасували купівлю кукурудзи зі США і перейшли до конкуруючого постачальника — України, оскільки Пекін посилив контроль над переробкою генетично модифікованих культур. Про це повідомляє Reuters із посиланням на три джерела та свідчить аналітика.
«Трейдери цього року більш схильні купувати кукурудзу в Україні, тому що вона без ГМО і не вимагає дозволу на переробку. Навіть ті, хто замовив американську кукурудзу, скасували замовлення і переключились на Україну», — поінформував аналітик Shanghai JC Intelligence Черрі Жанг.
Не було б щастя, як мовиться... Може, і українські аграрії нарешті знову збагнуть, що кукурудза — не привід згадувати всує Микиту Хрущова. Саме качаниста — одна із найвисокопродуктивніших злакових культур універсального призначення, яка (разом із рисом і пшеницею) належить до одного з «трьох найголовніших хлібів людства».
Василь ПІДДУБНЯК
Сільські Вісті
