Олександр Книга: Театр пом’якшує душі

Олександр Книга: Театр пом’якшує душі
Наприкінці року підсумки своєї роботи підбивають не лише чиновники та фінансисти, а й працівники культури.

Ексклюзивно з читачами сайту «Херсонці» поділився планами та здобутками директор, художній керівник Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша, Народний артист України Олександр Книга.

- Олександре Андрійовичу, як минув рік для обласного драматичного театру?

Цьогоріч ми зіграли дуже багато вистав, випустили багато потужних прем'єр. І навіть, незважаючи на дуже напружений графік підготовки до новорічних свят, змогли показати 2 прем'єрні моно-вистави режисера Сергія Павлюка – «Зрада» та «Юда». Готували ще й третю роботу, але будемо презентувати її вже у новому році.

Як бачите, ми вже зараз працюємо на перспективу. На грудень у нас розкупили всі квитки, зараз активно продаються на січень та лютий.

У театрі працює 5 сценічних майданчиків. Більше лише у Сімферопольському російському театрі, де працювало 7 майданчиків. Навіщо нам стільки? Щоб забезпечити всю театральну палітру.

Хтось любить експериментальний театр – він у нас є. Комусь більше подобаються моно-вистави – будь-ласка. Для шанувальників музичних комедій у нас працює театр-кафе. Якісь глобальні речі ми втілюємо на великій сцені.

Працює в нас і експериментальна сцена в лісі. До нас в Україні подібного ніхто не робив. Можливо, якісь перфоменси. Але щоб постійно там велась робота – таке робимо лише ми.

- Які гастролі вже заплановані на 2018 рік? Кого і чим будемо підкорювати?

Вже є запрошення до Португалії з виставою «Баба Пріся». У березні ми мали їхати на гастролі до Білорусі, але вони перенеслись на осінь. А до того часу ми хочемо об'їздити всю область. Недаремно в нас з'явилось дуже багато маленьких вистав, які ми можемо грати хоч просто неба, хоч в бібліотеці, хоч в невеликому Будинку культури.

Зараз у створених об'єднаних громадах починають ремонтувати заклади культури, тому хочемо познайомити їх із нашим театром. Уже зараз до нас на вихідних приїздять і з Каховки, і з Голої Пристані, Новотроїцька, навіть з Генічеська до нас вже приїжджали. А це змушує нас працювати ще наполегливіше.

Плануємо повезти до столиці кілька своїх робіт у «Театр на Подолі». Це єдиний сучасний театр в Україні, обладнаний за останнім словом техніки. І вони пропонують кожному обласному театру приїхати і попрацювати на їх сцені.

Також у планах є зіграти одразу три наші вистави у Львові на майданчику Музею під відкритим небом. А саме «Лісову пісню», також «Не плачте за мною ніколи» хочемо зробити прямо на автентичному гуцульському подвір'ї. І «Кицьку на спогад про темряву».

Тому зараз є ідея висадити такий потужний культурний «десант». Я звернувся до депутатів міської ради та міського голови з пропозицією об'єднати зусилля та зробити промоушн Херсона у Львові. Чому наші туристи їдуть туди? Треба зробити все, щоб і львів'яни приїхали до нас. І не лише на море...

- Як і в будь-якій роботі, існують певні труднощі, з якими доводиться стикатись щодня. Такий собі зворотній бік мистецтва. Який він у нашому театрі?

Звичайно, труднощі в нас є. Ось зараз від нас поїхало багато спеціалістів на заробітки. Це не лише творчі працівники, такі як Ігор Кисельов і Максим Савчук. Сьогодні в нас проблема знайти освітлювача і звукооператора. На жаль, в херсонських навчальних закладів таким ремеслам не навчають. Можливо, вже час у тому ж училищі культури відкрити якісь сучасні спеціальності, йти в ногу із часом.

У нас багато цехів. Але, на жаль, не всі розуміють, що ми завод. А дивляться просто як на черговий будинок культури. І не розуміють, скільки роботи ми робимо. Наприклад, дехто в мене питає – навіщо вам в місті аж 5 кас?

Тому що я намагаюсь достукатись до глядачів. Для того, щоб людина прийшла в театр, їй потрібно купити квиток. А не всім зручно приїздити аж в центр міста за квитками, а потім ще приїхати в театр на виставу. Бо в місті є проблеми з транспортом.

Зараз у нас половина технічного персоналу працює за мінімальну зарплату. Чи це правильно, якщо людина не виходить із монтувального цеху зранку до ночі? Тому люди їдуть шукати кращої долі за кордон.

Ми усіляко намагаємось заохочувати працівників, знаходити їм додаткову копійку. Саме тому я буду апелювати до депутатів обласної ради, щоб наступного року працівникам театру повернули 100%-у академічну надбавку. Так, для цього потрібно буде знайти додаткові кошти. Але мало хто з обласних театрів в Україні працює так, як ми.

Зараз наш театр став певною базою. Нам часто телефонують керівники інших театрів, ми безкоштовно роздаємо поради, ділимось власним досвідом. Наприклад, ми перші в Україні придумали розвозити глядачів після вистав.

Так мені вже подзвонили директори театрів мінімум із 5 міст і розпитували а як ми це зробили, що для цього потрібно. Запоріжжя вже приїздило до нас і дивилось, як це працює. Тепер будуть втілювати у себе.

- Привідкрийте трохи завісу театральних планів на наступний рік.

Їх в нас, як завжди, дуже багато. Хочемо все ж таки поставити «Кайдашеву сім'ю». У соцмережах я побачив, що в людей є ностальгія за мюзиклом «Нью-Йорк, Нью-Йорк». Тому ми вирішили повернути його на наступні новорічні свята, з новими акторами. Також вже йде робота над спільним проектом німецького театра зі Штутгарта та нашим театром.

До речі, світова прем'єра відбудеться наступного року в перші дні «Мельпомени Таврії». Робота проходить в кілька етапів. Вже у лютому 2018 року наші актори поїдуть до Штутгарта на кілька тижнів. А у травні німецькі актори приїдуть до нас. Проект робиться за кошти Інституту Гете, але ми теж долучаємось.

Є в нас і кілька заявок від іноземних режисерів. Так, Раду Гілаш, який випустив «Межу», хоче поставити в лісі Шекспіра «Сон в літню ніч». Ми хочемо під цей проект залучити фінансування Британської ради, яка зараз активно працює в Україні. Ми подали заявку і чекаємо на відповідь, коли саме зможемо отримати кошти. Режисер з Литви Лінас Зайкаускас також запропонував свій проект. Ось ми зараз вирішуємо, над чим будемо працювати в першу чергу.

Як бачите, «закисати» ніколи. З іншого боку, дуже добре, що такий маховик ми запустили. Бо я пам'ятаю часи, коли в залі було холодно і сиділо 10 глядачів. Та й зараз для того, аби в залі було тепло, нам потрібно самим заробити на тепло. Але я сподіваюсь, що наступного року буде легше – буде більшим бюджет, будуть більші дотації, працівники зможуть отримувати гідні зарплати.

- У 2018 році фестиваль «Мельпомена Таврії» святкує своє 20-ліття. Як проходить підготовка до ювілею?

До кінця цього року, я думаю, ми вже зможемо оприлюднити перелік театрів, які завітають до нас на фестиваль. Складений вже певний список заходів, які ми плануємо провести під час «Мельпомени Таврії».

Наприклад, фестиваль припадає на 18 травня – День депортації кримських татар. Хочемо зробити якісь потужні речі до цієї дати. Свою участь у фестивалі вже підтвердили багато письменників і драматургів.

Хочемо зібрати велику кількість потужних українських проектів. Зараз ведемо переговори із Львівською оперою, аби вони приїхали до Херсона. Можливо, навіть привезуть свою нову роботу «Цвіт папороті». Театри з Житомира та Чернігова пропонують привезти «Вія» - класичного і за Наталкою Ворожбит.

Ми запросили театр з Івано-Франківська з виставою «Гамлет». Вони грають його у котельні театру. А в нас є ідея показати його в «Урбан саду», у заводському цеху.

Гостями ювілейної «Мельпомени Таврії» стануть директори потужних закордонних фестивалів Туреччини, Польщі, Вірменії, Болгарії.

Ми обіцяли, що фестиваль буде проходити на два міста – Херсон і Миколаїв. Будемо обігравати цифру 20. Як само – поки що залишимо це в секреті.

- До речі, завдяки «Мельпомені Таврії», до Херсонщини почали приїздити не лише на море. А й театральні туристи.

Туризм – це в нас взагалі така ніша, яку можна постійно розвивати. Але, як то кажуть, скільки не кажи халва, а в роті солодше не стане. Нам потрібно розвивати подієвий туризм. А для цього нам потрібна не просто програма розвитку культури, де ми будемо лише покладати квіти до пам'ятників. А програма, де б щомісяця в нас відбулось щось цікаве, щоб до нас приїздили люди.

Взяти нашу резиденцію Діда Мороза. Туди приїздять не лише гості з нашої області. А й з Миколаєва та Одеси. Бо це наша "фішка". У Херсоні зараз є багато хороших ресторанів. А от готелів не вистачає. Особливо це відчутно, коли ми готуємось до «Мельпомени Таврії» і думаємо, де розміщувати гостей.

- Олександре Андрійовичу, Вам часто закидають, що ви мало звертаєте уваги на херсонських драматургів.

Зараз у нас вже представлені 5 херсонських драматургів, щоправда, в одній виставі «День за днем». Ми запропонували їм влаштовувати читки своїх п'єс у нашому театрі. Дві з них вже відбулись – це роботи Євгена Марковського.

У мене взагалі є ідея зробити постійно діючу літературну вітальню. Щоб місцеві письменники та драматурги мали місце, де поспілкуватись із аудиторією. Бо вони ходять з нами одними вулицями. Але багато хто не знає, наприклад, Анатолія Кичинського. А він лауреат Шевченківської премії та почесний громадянин Херсона. До речі, є задуми зробити в лютому «Театральну кухню» саме з Анатолієм Кичинським. А потім поїхати з ним по області, щоб люди побачили свого видатного земляка і сучасника.

Мені дуже хочеться, щоб у нас з'явився на сцені Євген Марковський, мені дуже подобається його «Ічлом». В планах він у нас є, і думаю, що наступного року з'явиться. Спиняє не лише брак коштів, а й є в календарі дуже багато свят, до яких ми також маємо щось підготувати. Українські театри, в середньому, за рік випускають 5 прем'єр. А Херсонський театр імені Миколи Куліша – 15.

Я був у Києві на міжнародному форумі. Туди приїхали спікери з багатьох країн Європи. І вони нам розповідали, що лише культура врятує світ. Я про це знаю. Про це потрібно розповідати нашим чиновникам. Щоб вони розуміли, що кошти на культуру – це не викинуті на вітер гроші, це внесок у розвиток нації.

Я зрозумів, що зараз потрібно апелювати до людського співчуття. Бо проблем багато, багато негативу і люди вкриваються якоюсь бронею. А душа повинна бути м'якою, повинна працювати. Ось саме розм'якшенням душі ми і займаємось. Театр повинен не лише зачіпати суспільно-важливі речі, а й бути позитивним.

- Цього року на базі Херсонського драмтеатру провели навчання для колег з усієї України. Чи є ідея створити якусь театральну школу?

Є ідея створити, окрім літературної вітальні, ще й творчу лабораторію. І обмінюватись там досвідом. І зробити це для обласної культури. Для тих самих директорів будинків культури. Нещодавно у нас відбулась обласна колегія управління культури. Я туди прийшов спочатку натхненний. А потім послухав людей і так сумно стало...

І я згадав, як прийшов працювати у Виноградівський будинок культури. Ми з братом починали з того, що паяли там лампочки, висаджували зимовий сад, робили клумби, малювали фрески на стінах, щоб якось прикрасити будівлю. Також відкрили там кафе. І це стало подією! До нас на дискотеку приїздили навіть з міста. Ті гроші, що ми там заробляли, дозволяли утримувати 11 штатних працівників.

А зараз мені розповідають, що це і є креативна індустрія. Давайте щось робити. Необов'язково це має бути будинок культури. У Болгарії є читалища – це симбіоз бібліотеки та будинку культури. Там є велика зала для різних заходів, багато гуртків, музичні класи. Можна культурним центром зробити навіть кав'ярню. Зараз багато таких прикладів навіть у Херсоні. Потрібно лише бажання і люди, які хочуть це робити.

- Від речей творчих до більш приземлених. Чи чекати в театрі ремонту?

Аби розпочались ремонтні роботи, потрібно замовити пакет документів. А на це потрібні кошти. Зараз ми замовляємо документацію на заміну в театрі вікон та дверей. Бо пандус та підйомник зробили, а двері ще з порогом лишаються. Також хочемо замовити пакет документів під будівництво службового житла. Бо інакше як я можу утримати спеціалістів?

- Херсонський театр імені Миколи Куліша влаштовуєте багато соціальних програм, благодійних вистав, встановили підйомник та робите пандус для людей з особливими потребами. Також взяли на роботу актора Віталія Пронька.

Ми взяли його не для піару чи для галочки. Ми здійснили дитячу мрію людини, яку вона не змогла здійснити більше ніде. Це не означає, що нам легко. Важко і Віталію, бо у нього немає професійної освіти. Через те важко і нам.

Але людина наполегливо працює. Він приклад незламності духу. Дуже багато людей без проблем зі здоров'ям ходять і шукають наркотики. А Віталій займається улюбленою справою, створив сім'ю, має доньку, ще й для країни робить добрі речі.

- Чого побажаєте нашим читачам і всій Херсонщині перед Новим роком?

Я оптиміст. Я хочу, щоб всі громадяни пишались своєю країною. У кожній прожитій нами хвилині потрібно знаходити позитив. Інакше навіщо ми взагалі прийшли на цю землю? Усміхнувся собі в дзеркалі вранці – і це вже позитив. Вибігла донька чи син тобі назустріч – це вже позитив.

Я всім бажаю шукати в житті хороше. Тоді і жити буде краще і легше, і легше буде щось робити. І не лише собі, а й для людей. Ну і головне: ходіть в театр за емоціями. Бо гарні емоції можна отримати від перегляду гарного фільму, вистави чи від спілкування з гарним другом.

Спілкувалась Олена ПІМЕНОВА,
фото з архіву театру

© 2020 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів