Вони вже підняли рештки 110 військовослужбовців – їх збираються перепоховати на одному з краще облаштованих меморіальних цвинтарів на території України.
Втім, розшукати напевне вдасться далеко не всі поховання – адже на частині їх сьогодні стоять гаражі та інші господарські будівлі, включно із житловими домами.
Натомість проблем з ідентифікацією осіб німців, котрі наклали головами за реалізацію людиноненависницьких ідей Гітлера, не очікують: адже в кожного з них був для розпізнавання металевий жетон, і вони добре збереглися.
А за кілька тижнів до того під час земляних робіт біля АЗС у Каховці випадково знайшли «стихійне» поховання бійців Червоної армії часів другої світової – їх просто поскидали у першу-ліпшу яму, та прикидали землею.
Активісти громадської організації «Військово-історичний клуб «Каховка» тоді виявили рештки 62 радянських військовослужбовців, причому на всіх було лише два «смертні» медальйони. Бійці або позбувалися їх за зручної нагоди, або не заповнювали папірці із своїми даними, що їх треба було вкладати до ебонітових капсул. Адже побутувала думка, що це погана прикмета: щойно закладеш дані до «смертника», одразу ж смерть за тобою прийде.
Червоноармійські ж книжки з поганенького паперу у землі швидко розкладалися, і навіть якщо зараз їх знаходять під час пошукових робіт, відновити інформацію з них майже неможливо. От таким різним було ставлення до пам'яті та смерті у двох військових формуваннях, які протистояли одне одному.
