Чотири автоцистерни поливали їх водою, сподіваючись захистити від вогню, що вже палахкотів поруч. Але спроба не вдалася - порив сильного вітру перекинув його на сусідню дільницю, і вогнеборці змушені були відступити.
Тут полковник Чорний побачив, що просто назустріч пожежі просікою їде ГАЗ-66 із двома співробітниками лісгоспу. Він кинувся їм назустріч, сів у кабіну і наказав негайно розвертати вантажівку. Та проїхавши метрів зо двадцять, машина заглохла. Люди вистрибнули і побігли якнайдалі від вогню, і тут він своїм "крилом" зачепив рятувальника.
"Температура на просіці була такою пекельною, що фарба на корпусі машини взялася пухирями, а стоп-сигнали й поворотники поплавилися. Ще й гілка перебила паливопровід. Тепер ГАЗ-66 потребує ремонту, однак головне те, що вціліли люди -- наш водій Сергій Лук'янов та боєць лісопожежної станції Володимир Фурсенко.
Життями вони завдячують саме офіцеру ДСНС. Якби він вчасно не зорієнтувався, вони так і залишилися б у полум'ї. Адже рахунок тоді йшов уже не на хвилини, а на секунди", - каже директор Великокопанського держлісгоспу Юрій Савлук.
Дізнавшись про героя, власний кореспондент "Голосу України" вирішив його провідати. Але Сергія Чорного я знайшов не в лікарні, а... в службовому кабінеті, хіба що з перев'язаною рукою (на знімку).
"Шкіра на руці від плеча до ліктя стала одним суцільним пухирем. Лікарі її розрізали, обробили якоюсь маззю та забинтували. Кажуть, гоїтися буде щонайменше тиждень, але я не можу тиждень відпочивати вдома, коли в спеку по всій області щодня лісові пожежі -- причому одна страхітливіша за іншу", - пояснив офіцер.
Полковник Сергій Чорний зізнався, що не хотів надавати своєму вчинкові розголосу, оскільки не вбачає в ньому нічого героїчного. Він вважає, що так на його місці вчинив би кожен професійний рятувальник, вірний службовому обов'язку. Та коли вже преса "докопалася" до подробиць, у коментарі не відмовив.
На знімку: порятунок двох людей полковнику Сергію Чорному заледве не коштував руки.