Адже потрібно враховувати думки тих, хто реально працює на землі та для кого важливо, щоб у законодавстві були прописані застережні заходи земельного обігу.
За інформацією Держгеокада-стру, з 60,3 мільйона гектарів майже 70% становлять сільськогосподарські угіддя з високою родючістю.
Такий потенціал може розглядатися як потужна конкурентна перевага України, проте його практична реалізація вимагає впровадження ефективної моделі земельних відносин.
А кадастр готовий?
Під час проведення круглого столу в Херсонському державному аграрному університеті, де обговорювалося питання зняття мораторію на продаж землі, начальник Головного управління Держгеокадастру Херсонської області Ігор Шапран зазначив, що земельна реформа дуже затягнулася. Нині земельний кадастр містить достатньо інформації про всі ділянки сільськогосподарських земель в Україні для запуску в країні ринку землі. Землі запасу та резерву занесені в електронну систему. Є ще земельні паї, але це не настільки високий відсоток, який міг би впливати на це питання.
Учасники засідання за круглим столом відмітили, що в Миколаївській області є випадки, коли під одним кадастровим номером знаходилися 2–3 власники. В Херсонській області такого немає, запевнив Ігор Шапран. Держгеокадастр потужно запровадив електронні сервіси, встановив ефективний контроль за використанням земель тощо.
В Україні підраховано, що 29 мільйонів гектарів колишніх колгоспних земель передані в приватну власність, і кожен сьомий у нашій країні став власником земельного паю. Як під час проведення круглого столу зазначив депутат облради Віктор Лісний, за Конституцією всі громадяни мають право на землю. Та свого часу паї роздали тим, хто працював у колгоспах. На думку депутата, це був несправедливий розподіл. Адже землю не отримали сільські лікарі та вчителі, які теж працювали на село.
В більшості випадків паї роздали клаптиками по 2–3 гектари пенсіо-нерам, котрі вже не збиралися працювати на землі. Розвити господар-ство змогли фермери, яким давали по 50 гектарів, а ще – кредити з низькими відсотками. Фермери змогли забезпечити себе засобами виробництва, нині активно працюють і додатково беруть в оренду гектари.
Чи почнуть масово продавати землю?
За опитуваннями, більшість власників землі взагалі не збирається продавати свою землю. Хіба що відсотків 10–20 загальної кількості. Нині позиція уряду – право купувати й продавати землю матимуть лише фізичні особи – громадяни України. Проте буде обмеження: одна людина зможе купити не більше 200 гектарів землі. Вважається, що ніхто масово не кинеться скуповувати ділянки. Проста ситуація: як придбати 10 ділянок, виставлених на продаж, якщо вони розкидані в шаховому порядку по всьому господарству? Яким чином обробляти їх?
Інший бік питання. Нині вартість землі оцінюють у середньому в $ 1100 за гектар. Вартість може коливатися залежно від регіону, кліматичної зони, ґрунтів, інфраструктури. Якщо відкривати ринок землі за запропонованою позицією уряду, то навіть середньостатистичний фермер не зможе дозволити собі купити й 10 гектарів. Щоб бути конкурентоспроможним, треба придбати як мінімум 150–200 гектарів. У грошовій формі це – близько $ 165–220 тисяч. Хто з простих сільчан має такі гроші? Мабуть, ніхто.
Але не слід забувати, що в містах є чимало «діячів», для яких це – «кишенькові гроші». Хіба не почнуть вони «вкладатися» в землю?
Кому вигідно, кому – ні?
Як вважають експерти, деяким агрофірмам невигідний ринок землі тому, що значно посилиться контроль, і вони будуть змушені офіційно укладати договори та сплачувати податки й оренду. До того ж, можна буде відстежувати фінансову звітність фірм. Багатьом фермерам це не зовсім вигідно.
Нині окремі фермери сплачують невелику оренду. Заробляють надприбуток, відправляють свою продукцію на експорт, конкурують із виробниками зерна, які працюють на розвинених ринках, де вартість оренди набагато вища. Та є такі, які не ображають пайщиків і навіть вкладають гроші в землю – будують зрошувальну систему. Тому вони тільки «за» відкриття ринку землі. Адже сильних земельна реформа зробить сильнішими, а слабких усуне.
На бік агрофірм під час обговорення став і депутат облради Віктор Лісовий: «Кажуть, низька орендна плата. А собівартість продукції складається, у тому числі, й із орендної плати. І чим вона вища, тим вища собівартість продукції. Але ж не всі культури високорентабельні, це навантаження на виробника. Він має ризики й не має стабільних ринків збуту. Щоб не було перевиробницт-ва, треба регулювати, що саджати. А то один рік цибулю викидають, бо її надто багато насадили, в інший рік – помідори. Це неефективне управління перш за все агропромисловим комплексом».
Тіньовий ринок землі працює
Є мораторій на продаж землі, а разом із ним – і тіньовий ринок, погодилися учасники круглого столу в Херсоні. Заборони породжують обхідні шляхи. Досить промоніторити сайти купівлі-продажу нерухомості, щоб у цьому переконатися. Це тисячі оголошень по всій країні. Та оцінити об'єм тіньового ринку землі неможливо, бо більшість угод укладається з місцевими агрофірмами просто за розписками, навіть домовленістю на словах. Як прозвучало під час зустрічі, дехто прописує в договорах умову, що після зняття мораторію на купівлю-продаж землі договір вважається дійсним. Є ті, котрі вмовляють власника підписати договір оренди на 49 років.
Хто сьогодні має вигоду?
Крупні сільськогосподарські корпорації. Їм не треба витрачати гроші на купівлю гектарів. Більшість підприємств, які використовують орендовану землю, – тимчасові, зазначають експерти. Вони ніколи не будуть вкладати серйозні інве-стиції в розвиток землі, вони вижимають максимум.
Як зазначив заступник директора департаменту агропромислового розвитку Херсонської ОДА Андрій Неделько, на Херсонщині є випадки, коли скупили землю та чекали її продажу, тим часом на полях росли бур'яни. А громадам користі не було.
Добросовісні ж сільгоспвиробники навіть вкладають у орендовані землі свої гроші – будують систему зрошення. І вони ризикують, адже з відкриттям ринку землі може прийти новий власник. І їм тоді хоч викопуй свої труби! За словами Андрія Неделька, в законі про обіг землі повинні також урахувати питання лісосмуг, польових доріг, які взагалі «випали» й нікому не належать.
Не своє – не шкода
За відсутності ринку землі та прозорого ціноутворення більшість крупних агрофірм не зацікавлені в збереженні та покращенні якості своїх ділянок, вважають експерти. Тому маємо в 2,5 раза нижчий рівень використання добрив порівняно з країнами ЄС (42 кг/га проти 102-х) і порушення норм сівозміни. Орендарі засівають поля соняшником і ріпаком, які мають невеликі затрати у виробництві та високу ціну реалізації.
Аграрії не дотримуються сівозміни, хоча й зобов'язані. Вони виснажують поля до останнього. Ці фактори вже позначилися на стані чорноземів: від 2000 року середній вміст гумусу знизився з 3,36 до 3,14%. Варто зазначити, що землі зі вмістом гумусу нижче 2,5% чорноземами вже не вважаються.
Приклад інших країн
Звернімося до досвіду європейських країн, що зняли мораторій за останні 25 років. Це – Польща, Чехія, Болгарія, Румунія, Словенія, Словаччина та країни Балтії. Аналіз динаміки цін на землю в цих країнах свідчить, що найбільше зростання вартості гектарів при знятті мораторію відбувалося в перші два роки: в середньому – на 25% і 37% відповідно. За даними експертів, через дію мораторію українська земля недооцінена на 71%. Схоже число недооцінки – 52,6% – наводить і Держгеокадастр, порівнюючи розмір орендних плат, отриманих на електронних аукціонах, і середню орендну плату в Україні за 2016 рік.
Тож прогнозується, що при знятті мораторію в 2018 році вартість одного гектара землі вже в перший рік становитиме $ 1373. В 2019-му – $ 1881, у 2020-му – $ 2220.
Олеся ЛУНІНА
"Гривна. Новий формат"
