Потрапити в тенета шахраїв сьогодні легко людям будь-якого віку, соціального статусу, рівня достатку, віросповідання. Потенційні жертви навіть не підозрюють, як потрапляють на гачок. Іноді з підступної пастки для легковірів не вибратися самотужки. Подеколи доводиться дякувати Богові, що залишився живим.
Історію молодого хлопця Сашка Якименка з Херсона нам переповіли рідні. З величезним болем давалося згадувати все пережите, а ще страшніше — припускати, що свого сина та брата рідня не побачить ще довгі роки.
Олександр — звичайний роботяга, котрий, незважаючи на молодий вік, ніколи не цурався тяжкої праці і неймовірно радів, коли вдавалося заробляти непогані гроші газозварником чи різноробочим для своєї сім'ї, де з підліткового віку вважався годувальником. Батько рано залишив їх з сестрою, і всі клопоти та виховання двох дітей повністю лягли на плечі мами Ірини Вікторівни.
Згодом сестра Ніна створила власну родину і поїхала далеко від рідних пенатів, з тих пір Сашко для мами став єдиною розрадою. Оскільки в рідному місті стабільної роботи знайти останнім часом не вдавалося, а Ірина Вікторівна серйозно хворіла, син мусив виїжджати на заробітки то в Прибалтику, то в Польщу. Лікарі приголомшили, що матері потрібно терміново лягати на операцію. Тож навіть найтяжча праця не лякала, тільки б вистачило.
У наполегливих пошуках разом з другом натрапив на оголошення. Таких маса розклеєна на стовпах та по маршрутках у Херсоні. Запрошують на роботу з кур'єрської доставки. Заробітки обіцяють у рекламі пристойні, і робота, зрештою, неважка, радів Сашко. Відразу зателефонували контактній особі. Хлопців ввічливо запросили до Києва нібито на співбесіду для подальшого працевлаштування. Це було... в серпні торік. Благо, що радісною звісткою про те, що знайшов таку вигідну роботу та їде на перемовини, він поділився з рідними.
Ніна пригадує, як упродовж місяця після того брат не виходив на зв'язок, чого раніше ніколи не було. Вони завжди знали одне про одного все, навіть якщо той перебував за кордоном. Наразі ж — ніяких звісток, контактів та припущень, куди він міг подітися. Пройшло ще чимало часу, поки той нарешті зателефонував і осілим голосом повідомив, що перебуває в Російській Федерації у СІЗО одного з міст. Йому висувають звинувачення в наркокур'єрстві — поширенні наркотиків у особливо великих розмірах.
Більше нічого пояснити Олександр не міг. Чому саме, Ніна зрозуміла, коли в пошуках брата сама потрапила зі знесиленою пошуками сина мамою в стіни слідчого ізолятора. Аби знайти Сашка та з'ясувати, що трапилося і як йому допомогти, куди тільки не зверталася родина. Письмові запити до посольств, ФСБ, уповноважених з прав людини в Україні та Росії... А у відповідь — суцільні жорсткі холодні відписки. Найстрашнішою і найболіснішою видалася відповідь українського омбудсмена.
Можна ''вибачити'' неспівчутливість росіян з ''промитим мозком'' в умовах нинішніх стосунків з Україною. Але ж Олександр — громадянин України, і держава зобов'язана захищати права та свободи українців, де б вони не перебували. Тим більше, що таких жертв торгівлі людьми, яка процвітає в нашій країні завдяки безлічі непокараних вербувальників, — сотні, а можливо, й тисячі, і потрапляють вони в пастку не лише на теренах РФ.
Натомість родині на запит відповіли, що якщо в громадянина Якименка є перелічені в зверненні претензії, то він має про це письмово повідомити... особисто.
''Як?! З застінків російського СІЗО, де до українців ставляться, як до ворога в окопах? — у відчаї запитує Ніна. — Де не можна не те, щоб вимолити побачення з затриманим, а навіть листуватися? Всі вісточки від брата приходять з відірваними шматками тексту. Хоча брат і без того нічого не пише про тамтешні суворі порядки та суцільний безлад''.
Жінка пригадує свої поневіряння по коридорах слідчого ізолятора, коли благала псевдоадвокатів та слідчих дати можливість хоча б на кілька хвилин побачитися з братом. Хоча б мамі, яка в такому стані здолала багато сотень кілометрів, аби поспілкуватися з сином, який не є ні рецидивістом, ні вбивцею, щоб його так ретельно ізолювали від суспільства. '
"Ми якимось внутрішнім знервованим чуттям розуміли ризик самим там залишитися навічно, раптом якось не так подивимося чи щось не так скажемо, — переповідає Ніна. — Нас зумисне ніде не реєстрували, немов і не було нас фізично по численних кабінетах, пороги яких слізно оббивали. З нами, ніби з терористками чи диверсантками, крізь зуби розмовляли навіть найняті нами ж адвокати. І ми розуміли, що навіть за наші гроші жоден з них не те, що не захищатиме Сашка, а здатен, навпаки, підсобити слідчим та суддям запроторити брата за грати на десятки років. Скрізь нам майже пошепки радили забиратися геть і не набридати. Мовляв, справа — безперспективна для виправдань, тільки нашкодите. Але ж ми намагалися лише зрозуміти, як могло таке статися з Сашком, який ніколи б свідомо не погодився на ''таку'' роботу, навіть заради того, щоб врятувати маму!''.
Після тривалого часу пошуків правди та справедливості для свого Сашка, якому в СІЗО виповнилося 27 років, мама та сестра через соціальні мережі, форуми та пабліки намагаються знайти колег по нещастю — рідних тих, хто опинився заручниками вербувальників, котрі наймають на роботу таких же приречених хлопців — молодих та дужих, які в колоніях суворого режиму віддадуть всі сили на благо держави, в якій померло право на правозахист.
Рідні сотень інших хлопців, котрі масово потрапили в пастку шахраїв з працевлаштування за кордоном, — з Херсона, Черкас та Києва (саме ці міста найбільше, зі слів Ніни, фігурують на форумах), — розповідають аналогічні історії, в тому числі про катування в СІЗО, про непомірно тривале перебування в слідчих ізоляторах та дискримінацію в призначенні надто довгих термінів ув'язнення саме для українців. Інші ж переповідають, що їхні близькі взагалі зникли безвісти після наймання на роботу за подібними оголошеннями. Живі вони чи ні, не вдається з'ясувати роками. Тож не зрозуміло, що краще — знати, що рідна людина сидить у в'язниці, чи втратити останню надію...
Родичі ув'язненого херсонця настійливо радять тим, хто збирається на заробітки, ретельно перевіряти репутацію своїх працедавців. А тим, чиї рідні зникли за таких обставин, ні в якому разі не замовчувати цього факту і негайно звертатися насамперед до правоохоронних органів.
Олена НЕЧИПУРЕНКО
"Новий День"
Прізвище та імена діючих осіб змінено.
ДЛЯ ДОВІДКИ. Психологічну та правову підтримку потерпілим від торгівлі людьми та їхнім рідним у м. Херсоні надають фахівців ГО ''Успішна жінка'', що є партнером Міжнародної організації міграції. Усім, хто опинився в подібних ситуаціях, потрібно звертатися до правоохоронних органів, а роз'яснення щодо подальших дій надає представник ГО ''Успішна жінка'' Анжела Вікторівна Литвиненко 099 3493647.
