"Першою хвилиною миру" 8 травня о 23.01 біля Вічного вогню у Каховці вшанували пам'ять усіх загиблих у Другій світовій війні. На цей захід, що вперше пройшов на офіційному рівні, зібралися десятки людей. Так само вперше тут згадали всіх українців, котрі воювали з окупантами за свободу і незалежність країни.
— Загалом у Другій світовій загинули 65 мільйонів осіб, у тому числі 8 млн. українців, котрі воювали в Червоній армії, УПА, арміях США, Канади та інших країн. У ці хвилини і дні кожен із нас повинен собі сказати, що ми є тут на цій землі, тому що їх нема, — звернувся до присутніх керуючий справами виконкому Каховської міськради Віталій Чернявський.
9 травня заходи з нагоди Дня Перемоги на цьому ж місці продовжилися. Щоправда, всі вони майже один в один повторювали сценарій, написаний, мабуть, ще за брежнєвських часів. Хоча була й суттєва відмінність: у всьому місті переважала українська символіка.
Водночас більшість присутніх поводилися зовсім не патріотично і з демонстративною байдужістю займалися своїми справами навіть під час виконання Державного гімну. Частина з них не приховувала, що прийшли до Вічного вогню не стільки вшанувати пам'ять загиблих у війні, скільки скуштувати «фронтової» каші й випити горілки. Окремих нетверезих 40—50-річних «ветеранів» правоохоронцям довелося «евакуювати» ще до початку проведення мітингу.
Траплялися й ті, хто долучився до російської пропагандистської акції «Бессмертный полк», вигаданої цією країною-окупантом. Деякі не соромилися навіть прийти у футболках з відповідною символікою, а також зі світлинами «дідів», які служили карателями у військах НКВС. Натомість цим «патріотам» була зовсім нецікава фотовиставка рідних каховчан, котрі захищали українську землю від окупантів і яку вже не перший рік проводить в цей день місцева фотостудія.
Привертало увагу й те, що на більшості розвішаних такими ж «патріотами» банерах рік початку Другої світової війни вказаний як 1941-й. Якщо вони навмисно зробили цю помилку, то виходить, що всі, хто загинув у боротьбі з окупантами між 1939 і 1941 роками, для них не є гідними поваги, тож усіх їх можна забути разом із їхніми подвигами.
Дивним мені здалося й те, що за ветеранськими столами біля стилізованої «фронтової кухні» не було помітно керівників міської ради ветеранів. Виявилося, вони залишили мітинг і пішли відзначати 9 Травня в компанії з друзями. Проте, коли я запитав про це у голови ветеранської організації Олександри Дар'їної, вона заявила, що зі мною «никто не хочет разговаривать». «Так хочется тебе принародно плюнуть в рожу, чтобы ты умылся за все те пакости, которые ты делаешь против народа!» — додала вона.
Водночас народжена у 1938 році Олександра Дар'їна обурилася, що влада не прийшла і особисто не привітала її як «заслуженого ветерана війни». Вона, як і всі любителі почестей у суто радянському стилі, так і не збагнули, що всі звичні для них реалії минулого стали історією у 2014 році. Саме тоді остаточно померла пострадянська Україна з усіма казками про «братній російський народ», про «безсмертний полк» і про те, що «Україна це Малоросія». Нині українці пишуть нові сторінки в літописі своєї країни, в якій немає місця тим, хто ділить історію на «свою» і «чужу».
Олег БАТУРІН
"Новий День"
