Допоміг випадок: демобілізований учасник АТО замовив таксі, щоб доїхати додому з маленькою донькою. Водій автівки примітив, що пасажир не зі слабких, і почав його агітувати їхати до Москви.
Там, за його словами, формуватиметься поповнення для «ДНР» — як висловився таксист, «валити бандерлогів». При цьому вербувальник обіцяв, що за участь у бойових діях платитимуть тисячу доларів США на місяць.
Вислухавши «спокусливу пропозицію», городянин (він був у цивільному) доїхав додому, висадив там доньку, а сам розповів про підозрілого таксиста бойовим побратимам. Військовослужбовці відшукали вербувальника, трохи натовкли йому пику і здали поліції.
У поліції той заспівав уже іншої: мовляв, його неправильно зрозуміли. І пропонував він лише виїзд до Москви на заробітки. Поліція передала водія таксі до місцевого підрозділу Служби безпеки України. Там тепер прискіпливо перевірятимуть особу і зв'язки вербувальника.
Очільник обласного Центру допомоги учасникам АТО Наталія Возаловська додає: бійці, котрі демобілізувалися після запеклих боїв на Донеччині та Луганщині, після повернення додому відкрили справжнє полювання на вербувальників та агітаторів сепаратистів. Їх відстежують на вулицях під час масових заходів і в соціальних мережах. Потім роблять вигляд, ніби спокусилися запрошенням повоювати за «русский мир», домовляються про зустріч і затримують московських агентів.
Далі або спецслужба по-своєму веде виховну роботу, або, якщо людина ще не зовсім затуркана кремлівською пропагандою, з нею працюють громадські активісти. Звісно, перешкодити вдається не всім і робота агентури дається взнаки — дехто таки поповнює лави незаконних збройних формувань.
Тільки торік на Херсонщині засудили кількох найманців, котрі повірили обіцянкам про «благородну місію» й «золоті ріки», вирушивши на окуповану територію стріляти по українських солдатах. А потім зрозуміли, що до чого, й тишком-нишком повернулися додому. Адже використовували їх як гарматне м'ясо, якого не шкода. Та й платили їм, як вони розповідали слідчим, не доларами, а російськими рублями. Причому розмір «винагороди» був у три-чотири рази меншим, ніж звичайна пенсія в РФ.
Отут і приходить усвідомлення того, що словеса про слов'янське братерство та спільну історію — не більше ніж дешева замануха для легковірних гвинтиків великої геополітичної гри, яку ведуть кремлівські бонзи. Та часом буває вже пізно давати задній хід. І тушку чергового обдуреного «ратника» ховають у безіменну могилку десь у лісосмузі чи на пустирищі.
