На світлині – учні та вчителі Станіславської ЗОШ імені К.Й.Голобородька (село Станіслав, Білозерський район, Херсонська область) біля погруддя Кобзаря.
Спочатку погруддя стояло у центрі села на високому, в кілька метрів, постаменті (див. світлину нижче, автор Олександр Голобородько, 1963 рік), було відкрите після сільських урочистостей 8 листопада 1922 року.
На той час це був один із перших пам'ятників Шевченку в Україні, встановлених у сільській місцевості. На постаменті були зображені бандура, сувій паперу, пензлі, рядки з невмирущих творів Кобзаря.
То був справжній подвиг наших земляків: коли щодня до братської могили на цвинтар несли по кілька померлих від голоду, люди збирали на пам'ятник Шевченку по жмені ячменю, проса, кукурудзи, квасолі...
І так мало-помалу зібралось 2,5 пудів зерна (на той час це було цінніше золота), за цю «плату» замовили у професійного скульптора погруддя Т. Г. Шевченка.
Ініціатива створення пам'ятника Кобзареві у Станіславі належить Юрію Васильовичу Шумському, який у 1920-і роки очолював тут сільський театр. З народної ініціативи театр тоді носив ім'я Тараса Шевченка.
Шумським було закладено могутній театральний фундамент у селі на багато років. Він познайомив станіславців із творчістю Т. Шевченка (постановка «Гайдамак», «Назара Стодолі»), українських класиків-драматургів.
Колектив став центром духовної культури, просвітництва не тільки села, а й волості. У 1980-і роки погруддя встановили перед новою Станіславською середньою школою.
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО
