Десь процес пішов жвавіше, десь — загальмував. В одних перспективних об'єднаних громадах сільські ради, які до них мали б увійти, упродовж року встигли дати згоду на об'єднання, а потім ті рішення скасувати, призупинити або відкликати.
Поки одні тузяться, інші — Гладківська ОТГ, наприклад, — встигли створити об'єднану громаду з дотриманням усіх процедур, об'єднавшись на засадах добровільності поза перспективним планом та піти на вибори у грудні.
На противагу рішучості жителів Гладківки та Таврійського, кардинально змінити місцевий устрій та зробити більше для фінансової спроможності й самодостатності своїх сіл інші не квапляться. Далеко не всі громади в районі намагаються вникнути в суть реформаторських процесів, деякі й чути не хочуть про те, щоб «зблизитися» з сусідами. Причин тому багато, і в кожної сільради та мешканців окремих сіл — власні залізні аргументи.
Так, згідно з Перспективним планом формування територій громад області Нововолодимирівська сільська рада мала б увійти до потенційної Бехтерської ОТГ. А разом з нею Збур'ївська, Новофедорівська, Олексіївська, Долматівська, Новософіївська та Добропільська.
Однак місцевий депутатський корпус та жителі села, де свого часу до друзки роздерибанили відомий колгосп-мільйонер, воліють навіть уголос не промовляти слова «реформи» та «інвестори». Бо, як стверджують вони, їхнє господарство свого часу першим у районі розпаювали — багате майно та родючі землі, і саме під виглядом реформування до них прийшли грошовиті нові «ефективні власники» і обібрали селян до нитки. Тому насамперед проти будь-яких змін тут виступають люди старшого покоління, які, власне, й створювали десятиліттями всі сільські блага. Від багатьох колгоспних об'єктів не лишилося й фундаменту. То хто ж тепер ризикне дати пограбувати й решту?
Аби розвіяти міфи щодо закриття шкіл, медзакладів та інших сільських установ, роз'яснити суть реформи місцевого самоврядування, мету створення об'єднаних територіальних громад та що чекає в перспективі на села, що об'єднаються, людей запросили на зібрання в сільський будинок культури.
До речі, доволі доглянутий осередок культури як для сільської глибинки. Спілкування з регіональними консультантами Асоціації міст України в рамках «Децентралізаційного марафону» тривало більше двох годин. Люди ділилися наболілим, ставили запитання, розмірковували, в якому форматі краще житиметься їхній громаді. Представники сільської ради, місцевої інтелігенції, депутатського корпусу намагалися для себе з'ясувати ключові питання, які їх непокоять.
З'ясувалося, що велика сільська рада готова й сама претендувати на роль адміністративного центру ОТГ та запросити до себе в компанію навколишні села. Чому ні в якому разі не хочуть об'єднуватися з Бехтерською сільрадою, як передбачено перспективним планом? Відповідь була одностайною: шляхи розбиті, дітей возити до опорної школи, яка на практиці, на відміну від їхньої — набагато новішої типової школи, є старою малокомплектною будівлею, — не з руки. Та й фінансуватися за залишковим принципом теж не хочеться. А що таке може трапитися, тут упевнені.
Не зрозуміло людям, що буде з депутатським представництвом їхніх інтересів у тій ОТГ. Тому вони готові сперечатися до останнього, бо громада від об'єднання в такому форматі, переконані, тільки втратить. Тож воно нововолодимирівців не влаштовує. А от про те, щоб самим стати адміністративним центром ОТГ, тут замислилися. Обіцяють прорахувати варіанти спроможності такого об'єднання, скажімо, з Долматівською сільрадою, якщо та пристане на їхню пропозицію. Та й Новософіївку і Добропілля можна запросити.
Сільський голова Нововолодимирівки Лариса Шиліна готова вже найближчим часом винести питання на обговорення та ініціювати створення об'єднаної громади з навколишніми сільрадами. Мовляв, інфраструктура потрібна в селі є, соціальна сфера теж пристойна. Навіть стадіон є. У школі головної садиби навчаються 126 учнів, її потужностей вистачить, аби прийняти ще більше. Дитсадок відвідують 62 дитини, і є попит на додаткові місця. Функціонують змішані одногрупові садки й по селах. Сільська рада складається з 3 сіл: Нововолодимирівки, Зеленотропинського та Сліпушинського, а її загальна площа перевищує 10 тисяч гектарів.
Є стабільно працюючі фермерські господарства, які міцно тримаються на ногах. Завдяки бюджетній децентралізації доходи місцевого бюджету, які торік склали 800 тисяч гривень, у поточному зросли більше, ніж наполовину, і є реальний заділ для зростання, запевняє Лариса Шиліна.
Та про що б не говорили, а відчувається, що чи не найбільше непокоїть селян все-таки доля місцевої школи. Цьогоріч у випускному класі тут мали б навчатися 15 учнів, а через пущені плітки, що з вересня його нібито розформують і залишиться тільки дев'ятирічка, розгублені батьки в паніці почали розпихувати своїх чад кого куди. Таким чином, зі школи пішли успішні талановиті діти. Але ж насправді навчальний заклад ніхто не збирався чіпати. То хто ж влаштовує ажіотаж і сіє паніку?
Сільська медицина вже зараз терпить повний крах — перейшли до іншої наболілої теми селяни. Мовляв, поки підпорядковувалася районній лікарні — було нормальне забезпечення найнеобхіднішим, медикаментами. Сьогодні тут, так би мовити, реформований центр первинної медико-санітарної допомоги, в якому немає елементарного! Простіше сказати, нічого, окрім тонометра. Та й зарплата медперсоналу жалюгідна, скаржаться медики.
Селяни розповідають тепер з іронією, що стільки десятиліть чекали на проведення до села омріяного природного газу. І гроші збирали, й проекти замовляли, труби купували, а газ і нині там, звідки його не дотягли. «І добре, що не дотягли, за нього все одно тепер платити нічим», — кепкують з гіркотою.
Тож через повний розпач селяни з недовірою сприймають будь-які аргументи, що завтра можуть жити краще в новому форматі. Однак, попри все це, ладні таки спробувати...
Олена НЕЧИПУРЕНКО
"Новий День"