Про здобутки закладу — у розмові з головним лікарем ЦРЛ Леонідом БРИТВІНИМ.
— Леоніде Васильовичу, чи правда, що головне надбання лікарні — це її трудовий коллектив?
— Звичайно. Те, що ми фактично зберегли всю мережу медичних закладів у сільській місцевості, а значить, і робочі місця, — дуже важливо. Декілька з підрозділів лікарні довелося перепрофілювати, але не знижуючи при цьому обсяги, якість та доступність надання медичних послуг.
Лікарі й середній медперсонал сьогодні атестовані практично на 100%, мають вищі та перші категорії. Їхня громадянська позиція полягає в тому, що вони обираються депутатами районної, міської та сільських рад. Маючи цей статус, медпрацівники здатні в межах своєї компетенції впливати на виконавчу гілку влади. Навіть на голів місцевих рад, які мусять виконувати ті положення, які належать до охорони здоров'я.
Ми можемо виносити свої проблемні питання на розгляд депутатських комісій, сесій, порушувати їх на рівні РДА. Наведу приклад одного з таких питань — боротьби з туберкульозом. Тільки дякуючи плідній співпраці між усіма службами ми змогли знизити показники захворюваності на цю хворобу.
— А коли справа стосується виділення фінансування, з владою теж спостерігається порозуміння?
— Ні для кого не секрет, що фінансування — основна проблема галузі. Тільки у 2016 році ми недоотримали значну частину державної субвенції — в межах 3 мільйонів гривень. Вона має характер цільової допомоги і залишається на рахунку. Тому, зекономивши близько 350 тисяч у минулому році, ми зможемо використати їх зараз на капітальні видатки. Крім того, при розподілі вільних залишків бюджету району ми отримали близько 600 тисяч гривень для проведення ремонту медичних закладів, що знаходяться в сільській місцевості.
— Яких саме?
— Завершуємо реконструкцію Новозбур'ївської лікарської амбулаторії — повністю замінили дах. У Нововолодимирівській встановлюємо централізоване парове опалення. Крім того, зараз виготовляємо кошторисну документацію для Таврійської лікарської амбулаторії — її реконструкція передбачає ремонт даху та заміну вікон, і Гладківської — для встановлення нового котла.
— А техніку оновлювати плануєте?
— Для реанімаційного відділення ми вже придбали монітор пацієнтів і 4 електрокардіографи. У планах — пересувний УЗД-апарат за 150 тисяч гривень, дефібрилятор і електроніж для хірургічного відділення. Для пологового придбали монітор для спостереження за діяльністю внутрішньоутробного плода. У нас їх тепер два. Ще один — в жіночій консультації.
— Доводиться чути, що з початком курортного сезону населення голопристанщини значно збільшується...
— ... А з ним і навантаження на працівників лікарні. На рівні ЦРЛ ми організували цілодобове чергування лікарів реанімаційного відділення, хірургів, акушера-гінеколога, клінічних лаборантів. Реанімаційне відділення оснащене сучасною діагностичною та лікувальною апаратурою. А лаборанти проводять клінічні аналізи. Особливо для тих пацієнтів, які перебувають в невідкладному стані. Крім того, ми організували цілодобове чергування автомобіля, який доставляє відповідних спеціалістів безпосередньо до пацієнта.
Надання допомоги при невідкладних станах також забезпечує центр екстреної медичої допомоги. Його працівники допомагають транспортувати людей.
Ще у Залізному Порту працює лікарська амбулаторія. На курортний період ми змінюємо графік її функціонування: продовжуємо робочий день працівників. Вони напоготові 24 години, чергують позмінно, забезпечені автомобілем. Крім того, на цей період обласний центр екстреної медицини катастроф виставляє свою фельдшерську бригаду у селі.
— Та повернемося до ЦРЛ. Які маєте об'єктивні приводи для гордості?
— Завдяки низці організаційних заходів протягом останніх 20 років ми не маємо материнських втрат. А серед малюкових — показники протягом останніх п'яти років нижчі за обласні. Варто також зазначити, що одним із перших наш заклад отримав статус ЮНІСЕФ «Лікарня, доброзичлива до дитини» і кожні 3 роки підтведжує його.
— Про потреби, напевно, годі й питати, адже Ви згадували про недостатнє фінансування...
— Не секрет, що ми намагаємося заробляти кошти на спецрахунки лікарні й витрачати їх хоча б на придбання паливно-мастильних матеріалів та медикаментів для надання невідкладної допомоги. Та в перспективі хотілося б відчути зміни у плані фінансування галузі. Вважаємо, що кошти мають йти за пацієнтом. Аби кожен, звернувшись в медзаклад, міг отримати гарантований обсяг допомоги, який розробляється на рівні Міністерства охорони здоров'я і буде забезпечений державним ресурсом.
Ми готуємо своїх пацієнтів до того, що існує сімейний лікар у сільській амбулаторії й на рівні міста. Треба привчати населення чітко усвідомлювати маршрут: спершу звертатися до сімейного лікаря, який відповідно до своїх функціональних обов'язків визначає необхідний обсяг медичної допомоги. Якщо потрібна консультація, він направляє до поліклініки. Проте зараз люди звикли одразу звертатися до поліклініки, через що втрачається спадкоємність між цим закладом і сімейним лікарем. І пацієнт випадає з поля зору медпрацівника.
Варто також зазначити, що зараз державна політика рекомендує нам спостерігати за здоровим населенням. І розуміти: диспансеризація спрямована, у першу чергу, на збереження хорошого самопочуття здорового населення. А звідси вже обчислюється фінансовий ресурс. Якщо ж ми матимемо здорових людей і займатимемося лише профілактикою, зменшаться витрати на «другий рівень» допомоги. Зараз картина інша: ми отримуємо занедбаних хворих, на лікування яких витрачається великий бюджетний фінансовий ресурс. Лікарі готові до змін, але чекають на законодавчу базу.
— Дякую за спілкування.
Запитував Андрій СОКОВ
"Новий День"
