«Потужність» тих маловодних гірських річок, які спрямували у ложе заблокованого з материкової частини України Північно-Кримського каналу, до кінця літа може повністю зійти нанівець.
Із значною частиною врожаю винограду, фруктів та ягід кримчани тоді точно можуть попрощатися, як раніше попрощалися з власними рисовими плантаціями.
А вода підземних горизонтів, яку піднімають із нашвидкуруч пробитих артезіанських свердловин, з кожним днем усе солоніша — вона швидше технічна, а не питна. З Краснодарського ж краю воду, як електроенергію, не перекинеш: там її також обмаль. Тому, схоже, що за якийсь час «коза прийде до воза», і Москві хоч-не-хоч доведеться розпочати перемовини про відновлення подачі дніпровської води на анексований півострів. І тут постає питання: а чи готовий канал її прийняти?
Начальник управління ПКК Олександр Романенко каже: нині канал справно постачає воду для зрошення користувачам у Херсонській області. Але в Каланчацькому районі її шлях перегороджує тимчасова дамба, обкладена мішками з піском. А поруч ще й будується капітальна перемичка — з бетону. Звісно, в ній можна відкрити засувки, та що далі?
— Ті кілька кілометрів каналу, які йдуть від перемички до адміністративного кордону, не зруйновані — хіба що дно комишем та будяками поросло. Втім, будяки прибрати легко. Проблема в іншому: ми не знаємо, що відбувається зі спорудою в Криму — жодної офіційної інформації про її стан не надходить. А це ж не іграшки — триста кілометрів каналу і чотири насосні станції, призначені для підйому води на вищий рівень, — розповідає Олександр Романенко.
— Розмовляючи з нашими колишніми працівниками, котрі ще залишаються мешкати на півострові, я чую, що насоси станцій ПКК використовуються для підкачування води з гірських річок, «заведених» до каналу. Та безкінечно так тривати не буде — обладнання застаріле, воно ще до окупації потребувало оновлення. Так само дефектації потребують засувки, та й бетонне облицювання необхідно перевірити, чи не розтріскалося. В кілька годин тут не вкластися.
Є ще одна причина для того, щоб кримчанам у перспективі не дуже покладатися на Північно-Кримський канал. І на цей раз вона не технічна чи політична, а суто кліматична. Внаслідок глобального потепління степову Таврію переслідують посухи, Дніпро став маловодним. Нинішньої весни у пониззі Дніпра навіть сильного паводка не було — дарма, що зливи чи не щодня йдуть. Відтак, ті 1,2—1,7 мільярда кубометрів річкової води, що їх кожен рік перекидали до водосховищ півострова, можуть перетворитися на нездійсненну мрію кримських аграріїв і городян.
Адже пріоритетом однаково будуть потреби селян Херсонщини у дніпровській воді, а в другу чергу її спрямовуватимуть до Криму. Звісно, якщо з цього приводу влада держави прийме відповідне рішення і якщо води вистачить. Ера «братерського» розподілу життєво важливого ресурсу закінчилася назавжди. І сталося це саме тоді, коли Москві закортіло хапнути чужого. От через перебір у зажерливій горлянці й пересохло.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ
"Голос України"
