Перейменування на Херсонщині: Що в імені твоїм?

Будь-яка компанійщина, бодай і під натхненними гаслами, — в основі своїй штука покваплива, відтак — безсистемна, непродумана, неприродна. Це стосується і перейменування вулиць, майданів, провулків.

І я тут поділяю думку доктора філософських наук, директора Інституту філософії НАНУ Мирослава Поповича: «Дійсно, існує потреба перейменувати деякі вулиці. Але я боюся, що на місця червоних генералів прийдуть не більш гідні люди. Багато великих українських імен забуто, й ними не назвуть вулиць. А все це перейменування, скоріш за все, залишиться у рамках політичної гри...».

Засторога небезпідставна. А чого далеко ходити? Чи ж не в результаті «політичної гри» у Херсоні один майдан одержав імення «радянського, партійного і державного діяча», а другий — «українського політика, публіциста, літературного критика, діяча руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичного в'язня СРСР»?..

Нинішнє перейменування (може, вже останнє?) відбувається в обставі гласності (див., наприклад, сайт Херсонської міськради). Однак елементи компанійщини і несприйнятливого поспіху і тут проглядаються. Так, одну з вулиць пропонується назвати іменем людини в Херсоні відомої, публічної, заслуженої. Але... Навіщо така запопадлива поспішність?

У Києві, інших містах України імена вулицям чи майданам того чи іншого діяча дають не раніше, як через 10 років по його смерті. І це не формальність, а цілком виправдане випробування часом. Хоча, звісно, бувають і винятки. Що стосується конкретного імені, то пам'ять чоловіка вже й так увічнена.

Чи знають ініціатори перейменувань, ким був для Херсона, скажімо, Герой Соцпраці наш земляк Микола Дашко? Забули. Нагадаю хоча б такий факт: за участі Миколи Григоровича побудовані житлові масиви бавовняного комбінату, Шуменський, Північний, промислові комплекси нафтопереробного заводу і виробничо-бавовняного комбінату, ККЗ «Ювілейний», дитсадки, лікарні, школи та інші об'єкти.

Чи є у Херсоні вулиця Миколи Дашка? Ні, немає. І, схоже, не буде. Натомість пропонується одну з вулиць обласного центру назвати ім'ям Олексія Кручоних, російського поета-футуриста, котрий «ввів у поезію зарозумілу мову, тобто абстрактну, безпредметну мову, очищену від «життєвого бруду», затверджуючи право поета користуватися «розрубаними словами, півсловами та їх химерними хитрими поєднаннями». Оце й усі заслуги Кручоних перед Херсоном?..

Схиляю голову перед талантом улюбленого мною російського поета Афанасія Фета, чиїм ім'ям пропонується назвати нинішню вулицю Плеханова. Тільки ж знову запитання: а до чого тут Херсон, який ніколи не належав до Мценського повіту Орловської губернії, де народився Фет-Шеншин? До чого тут поет, котрий, може, й бував у місті на Дніпрі, та й то, можливо, проїздом?..

Заслуги англійського садівника Маффета перед колишнім губернським містом Х. — незаперечні. Не Григорій Потьомкін, цей хапкий на руку транжира, заклав у 1782-му році Казенний сад, нині все ще захаращений. Гадаю, було б доцільно встановити при вході у колишню зелену оазу, що не зовсім втратила своєї приваби, пам'ятний камінь і викарбувати на ньому забуте ім'я англійського, за нинішнім визначенням, ландшафтного дизайнера.

А вулиця Маффета? Навіть на слух цей годонім (від грец. — шлях, дорога, вулиця, русло — назви вулиць) не зовсім сприймається. Уявляю, скільки помилок робитимуть у цьому слові наші високоосвічені паспортисти, заповнюючи документи.

Балканський проспект... А чому не Африканський? І яке відношення до Херсона мають Балкани — півострів, де розташовані 11 країн вкупі з невизнаною державою Косово? Тож чи не ліпше залишити за проспектом більш звичну для херсонського слуху назву Шуменський?..

Ініціатори «декомунізації» годонімів пропонують перейменувати вулицю Павлика Морозова на Сергія Параджанова. А чому не на вулицю видатних діячів кіно Євгена Матвєєва чи Сергія Бондарчука, наших земляків, один з яких народився в Цюрупинському районі, а другий — у Білозерці? У Подільському районі Києва, до речі, площу Красної Пресні перейменували на площу Сергія Бондарчука, а в Херсоні ж, як мовиться, сам Бог велів. Одначе...

Одній із вулиць (Баранова) пропонується дати нове ім'я — Россіне. Не чули про такого? Ось коротка візитівка: Володимир Давидович Баранов-Россіне (єврейське ім'я — Шулим Вольф Лейб Баранов, псевдонім Даніель Россіне; 1 січня 1888, Херсон — 1944, Аушвіц) — майстер російського авангарду, живописець, рисувальник та скульптор.

Не заперечую: Баранов-Россіне — митець справді неординарний. Та чи не більше до утвердження національного українського мис­тецтва зробив репресований сталінським режимом Юхим Михайлів, видатний художник, поет і мистецтвознавець родом із Олешок?

Чомусь не знайшлося місця на оновлюваній мапі Херсона і Євгенові Горностаєву, відомому дослідникові й краєзнавцеві, авторові історичних розвідок «Забалка. Страницы истории одного из районов Херсона», «Площадь Свободы», «По страницам истории православных церквей Херсона», «Довідник старих і нових назв вулиць Херсона», «Улица Суворова. Суворовская: нетленная история края».

Намагаючись повернути Херсону якомога більше історичних назв вулиць (і це справедливо), ініціатори перейменувань іноді самі себе загнали у клухий кут. Справді-бо: як правильно, з дотриманням орфографічних правил державної мови назвати провулок — Мельницький, Млинський чи Млинарський? Правильно: Млинарський, одначе цього варіанту у переліку перейменувань якраз і немає.

Заплуталися ініціатори «декомунізації» і з перейменуванням провулка Червоний, вважаючи за потрібне залишити стару назву. А чому не назвати провулок Красним (по-давньоруському і по-українськи Чудовим, Красивим), імення якого однаково близьке і росіянам, котрі живуть у Херсоні, і українцям, і кримським татарам?..

Випадковою, як на мене, видається назва вулиці Генерала Черняховського. Людина ця заслуговує, безумовно, найвищих почестей. Тільки ж до Херсона знову-таки не має ніякого відношення. Та й до послужного списку генерала з боку Польщі є певні запитання. За твердженням деяких польських ЗМІ, після вступу на територію цієї країни радянські війська під командуванням саме І. Черняховського проводили масові арешти і розстріли бійців Армії Крайової, тисячі з них були відправлені в ГУЛАГ...

Прикро, але серед вулиць, що підлягають перейменуванню, не знайшлося «місця» і О. Петрусенко, голосу-символу України. Між тим, шлях на велику сцену і до світового визнання розпочався для актриси «з голосом» саме у Херсонському театрі.

Обійдені увагою і міські голови, котрі зіграли у становленні молодого міста визначну роль, жертвуючи для загального добра і власні кошти, чого не скажеш про пізніших міських голів Херсона. Особливо періоду незалежної України.

Висновок напрошується сам собою: даючи вулицям нові імена, не слід впадати ні в крайнощі, ні в (за визначенням філософа Мирослава Поповича) «політичні ігри», ні в «революційну доцільність». На ці граблі Херсон уже не один раз наступав. Тож чи варто наступати вдруге?..

Василь ПІДДУБНЯК
«Новий день»

© 2021 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів