На Херсонщині "махновська республіка" наших днів

На Херсонщині
Після того, як вантажівки припинили перетинати адміністративний кордон з Кримом, учасники громадянської блокади півострова переключилися на ретельну перевірку всіх без винятку автомашин.

Причому від дій активістів дістається не лише тим, хто їде на окуповану територію, а й жителям розташованого на прикордонні села Червоний Чабан. «Доброго дня, пред'явіть свої документи і відкрийте багажник!» — наказним тоном звертається до мене і мого водія підтягнутий молодик у камуфляжі. Нашу машину він зупиняє за кілька кілометрів до КПВВ «Чаплинка». Саме тут розташований один із блокпостів учасників безстрокової акції, яку самі вони називають громадянською блокадою Криму.

Аби проїхати до прикордонного села Червоний Чабан Каланчацького району з боку Чаплинки, треба перетнути аж два таких блокпости. Другий розташований прямо перед КПВВ на адміністративному кордоні з Кримом. Присутні там право­охоронці й прикордонники спокійно спостерігають за тим, як учасники блокади зупиняють всі без винятку машини, перевіряють речі та документи пасажирів.

Навіщо вони це роблять, громадські активісти пояснювати не хочуть. Коли я запитую про мету акції і про те, наскільки вона є ефективною у хлопців із першого блокпоста, вони категорично відмовляються відповідати. Пред'явлення журналістського посвідчення і нагадування про моє законне право вільно одержувати інформацію на них не діють. «У нас є інформаційна служба на Чонгарі — їдьте туди, вам там усе розкажуть. А ми не уповноважені з вами розмовляти», — різко заявляють вони. Не дозволяють вони також фотографувати себе і свій блокпост. «Фотоапарат краще приберіть», — доволі агресивно попереджають вони.

На протилежному в'їзді до Червоного Чабана, неподалік від КПВВ «Каланчак», розташований ще один блокпост активістів. Їхня реакція на мої запитання така сама: «Ми вам нічого пояснювати не уповноважені, вся інформація є на нашій сторінці в соцмережах. Краще йдіть собі, ви все одно нічого тут не дізнаєтеся», — сказали мені представники «Правого сектору».

За ті 20 хвилин, що я знаходився поблизу цього блокпоста, учасники блокади встигли перевірити близько 10 машин, які проїжджали з обох боків траси. За процесом мовчки спостерігав чоловік у формі державтоін­спектора. Самі водії і пасажири доволі спокійно реагували на дії активістів. Лише декілька з них виглядали дещо розгублено. «Ми не розуміємо, що тут взагалі відбувається», — зізналися мені хлопці, які в'їхали сюди з Криму.

На відміну від блокпостів, у соціальних мережах учасники блокади більш говіркі. Там можна зустріти чимало інформації про «успішні результати» їхньої роботи, побачити безліч фотографій з усіх місць проведення «громадянської акції». Так, напередодні мого прибуття до КПВВ «Чаплинка» у соцмережах з'явилася інформація про те, що учасники блокади затримали вантажівку, яка перевозила приладдя для монтування ліній зв'язку та електропередач, що прямувала з Криму на територію материкової України. Тим більше дивно, що активісти не захотіли розповісти про це безпосередньо з місця події.

Проте трапляються там успіхи й зовсім іншого гатунку. Час від часу учасники блокади виявляють в автівках невелику кількість спиртного і починають розбивати пляшки тут же, на місці — нерідко під об'єктивами фотокамер. Пояснюють вони це тим, що у Крим, мовляв, можна вивозити не більше літра горілки на дорослу людину. «Затримували» вони також ковбасу і медпрепарати. Проте ким встановлені всі ці норми, так і залишилося незрозумілим.

Єдиний, хто погодився розповісти про блокаду і її мету, виявився представником «Автомайдану», котрого я зустрів біля КПВВ «Чаплинка». «Вимог у нас багато, — пояснив киянин Леонід Шипко. — Це не лише, власне, економічна блокада окупованого півострова. Ми тиснемо ще по багатьох напрямах: вимагаємо звільнення політв'язнів і повернення їх в Україну.

Зокрема, кінорежисера Олега Сенцова, котрий теж був активним учасником «Автомайдану». Вимагаємо зупинення переслідування кримських татар окупаційною російською владою, повного зупинення торгівлі України з окупованим Кримом, у тому числі шляхом постачання електро­енергії на півострів. Ми будемо тут стояти, поки всі наші вимоги не будуть виконані».

Поки ж, крім тих, хто перетинає кордон з окупованим Кримом, громадянська блокада додає проблем і жителям розташованого між двох блокпостів і двох КПВВ Червоного Чабана. За словами людей, учасники блокади зупиняють їх постійно і на рівні з усіма перевіряють документи та особисті речі. — Ми ж постійно їздимо в Чаплинку і Каланчак, на той же ринок, за продуктами. І постійно нас зупиняють, вже просто набридло! — бідкається землевпорядник Червоночабанської сільради Тетяна Курбанова.

Мету цієї блокади у селі розуміють далеко не всі. «Навіщо перевіряти машини, якщо їх усе одно перевірятимуть прикордонники?» — не розуміє колега Тетяни Курбанової. «Це просто дикість! Нещодавно їхав у Крим до родичів один чоловік із села, взяв з собою гостинець — ящичок полуниць і груш. Так змусили, щоб він це все прямо на блокпосту викинув!» — розповідає інша жінка.

— З одного боку, я розумію активістів і підтримую їх. Нічого кримчанам їсти наші продукти, — вступає в розмову ще одна жителька села. — Так твій же брат у Сімферополі живе. І ти шо, Миколаївна, йому навіть гостинця не повезеш? — Ні, не повезу, — відрізає Миколаївна. — Бо він сепаратюга. А як ще стави­тися до цих людей? Адже, коли наших військових, наших синів Росія ставила там на коліна, всі кримчани радісно кричали: «Уя! Уя!». І тепер це все забути? Ні! Тепер нехай пожинають плоди своїх дій.

Атмосфера у Червоному Чабані нині гнітюча. Це відчуваєш у будь-якій точці села: на порожніх вулицях, у магазинчиках, спорожнілій залізничній станції «Вадим», де триває скорочення працівників. Чи то близькість Криму, чи то велика присутність тут військових, прикордонників і «блокадників» додає тривоги. Через це, а також через відсутність роботи люди почали виїжджати з села. «Хтось їде і пускає до своєї хати квартирантів, але це вже не те», — говорить секретар сільради Лілія Сімейко.

— Ми просимо, щоб на блокпостах хоча б місцевих не чіпали. Але нас ніхто не слухає, — бере слово голова Червоночабанської сільради Андрій Сучок. — Раніше ж наші люди їздили на ринок до Армянська, а тепер у Чаплинку. І кожного разу тепер це сльози і крики. Селяни пояснюють (учасникам блокади), що вони з Червоного Чабана, що в Крим не їдуть, а везуть харчі додому. А ті їх шмонають по повній.

Проблематично стало завозити навіть продукти до сільських магазинів.

Через блокаду у сільраді ніяк не може завершитися перевірка Державної фінінспекції. Перевіряльники тільки приїхали, побачили, що у нас відбувається, і змоталися. Тепер намагаються повернутися, але бояться. Ситуація дуже напружена. Причому міліція просто сидить неподалік від блокпостів у своїх машинах і мовчки за всім спостерігає. Робиш активістам якесь зауваження, а вони нахабно заявляють у відповідь: «Ти що, заяву на мене напишеш ментам? Ну йди пиши. Он вони сидять!».

Хто саме бере участь у блокаді Криму, сільський голова не розуміє. «Спробуй там розберись, — зізнається він. — Знаю, що там батальйони «Азов» і «Донбас» стоять. Є там із «Правого сектору», наче вони нормальні і більш-менш дисципліновані, з ними можна домовитися. А інші чудять. Були ж випадки, коли (на блокпостах) машини розбивали.

А як починалася ця блокада? В перші її дні ци­вільних же там не було! Приїхали з якихось батальйонів, вдягнулися у цивільне, попозували перед камерами і назад форму перевдягнули. Прикро, що на наших людей ніхто не звертає уваги. Хоча вони теж постраждали (від подій у Криму). Досі ж 1200 гектарів земель особистих селянських господарств перекопані й заміновані, там стоїть військова техніка. Але ж ця земля їх годувала і поповнювала наш бюджет. Тепер за що людям жити? Хтось про них подумав?».

— Щодня до наших правоохоронців надходить 3—4 звернення про безпідставні перевірки машин, про пошкодження скла або особистих речей. Скаржилися, що комусь порізали шини. Проте поліція недостатньо, на мою думку, реагує на ці звернення. Більше того, була домовленість, що огляд машин відбуватиметься лише в присутності правоохоронців, але в дійсності її ніхто не виконує, — коментує голова Каланчацької райдержадміністрації Ганна Загорулько. — Мені здається, що цю громадянську блокаду Криму треба припиняти. Товар на півострів уже не завозять, фури туди не ходять. Натомість випадків правопорушень з боку учасників цієї акції уже достатньо. Вони і по вітряках стріляли, і оглядають машини місцевих жителів. Один чоловік із Каїрки відмовився виходити з машини на блокпосту, так до нього підійшли хлопці з арматурою і почали погрожувати.

Яким чином знищення зайвого кілограма груш або пляшки горілки та залякування жителів прилеглих сіл може вплинути на окупаційну владу Криму, чесно кажучи, мені й досі незрозуміло. Так само не ясно, яким чином ця блокада може допомогти визволенню по­літв'язнів і зупиненню переслідувань крим­ських татар на півострові. Не поспішають давати відповіді на всі ці запитання й більшість самих учасників блокади.

Блокпости ж активістів посеред дороги і манера їх спілкування з водіями дуже нагадали мені те, що відбувалося у Криму на самому початку окупації: наприкінці лютого — початку березня 2014 року. Тоді я з групою волонтерів кілька разів виїжджав на блоковані російськими окупантами військово-морські бази на озері Донузлав і у Севастополі. На адміністративному кордоні між Херсонською областю і Кримом проросійські козацькі бригади, «беркутівці», «афганці» та представники інших організацій вже встигли перегородити дороги бетонними плитами і почали шмонати проїжджаючих, аби тільки не пропустити на півострів «бандерівців» і «хвашистів».

Тепер ця «махновська вольниця» перекинулася по цей бік кордону. І, вочевидь, триватиме дуже довго. Щонайменше, до тих пір, поки українська влада не візьме ініціативу в свої руки і не повернеться обличчям до проблеми окупованого Криму.

Олег БАТУРІН

© 2020 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів