В Херсоні він людина майже екзотична: збирає народні пісні, створює для цих перлин золоті оправи, оркестр, яким він керує, озвучує ці багатства.
Його світ – то світ непоказної любові. Любові, спрямованої у майбутнє.
Віктор Іванович шанує не лише український пісенний епос. Згадую слова херсонського ветерана архівної справи Зорі Соломонівни ОРЛОВОЇ про колишній їх спільний проект із Кисілем – організацію та проведення фестивалю багатонаціонального пісенного фольклору Херсонщини.
Не всі однозначно сприймали той сміливий та непростий захід, але, на щастя, він все ж відбувся. Цей ПРОЕКТ варто було б реанімувати. «Етно-поліфонія Херсонщини»? А може й «...Українського Півдня»?
Херсонщина – це своєрідна «вісь симетрії». Хочеться, щоб місцеві «ефіри» наповнювались не лише українськими, російськими, англомовними, а й болгарськими, польськими, чеськими, німецькими, єврейськими, шведськими, загалом, інтернаціональними образками пісенної та музичної Вічності.
Без таких, як Віктор Кисіль, у такого роду державотворчих піснеспівах нам не обійтись.
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО
