За часів Союзу частину цієї пустелі використовували як військовий полігон для бомбувань та скидання ракет, тож від вибухів поміж дюнами утворилося чимало здоровенних воронок завглибшки у п'ять-вісім метрів.
А зливи, які йшли у Таврії впродовж всієї весни, вщерть ці воронки заповнили, перетворивши їх на природні озерця в оточенні тендітних ендемічних берізок. Таке буває нечасто – раз на десять років, чи навіть рідше.
Але саме тепер в озерцях кипить життя: невідомо звідки у них зібралася сила-силенна жаб, і вони щосили кумкають, приваблюючи пару. Качки на лапах понаносили ікри, з якої вже вивелися карасики.
Та й на красунях-берізках, які обрамлюють маленькі водойми, з'явилися золотаві сережки, які лишень додають привабливості цьому диву. Здається, навіть крихітні ящірки, що ними піски аж кишать, завмирають на мить, аби ним помилуватися.
Весняна краса Олешківських пісків нині приваблює і туристів – екологи й натуралісти вже з'їжджаються усіх усюд, поспішаючи встигнути, доки гостинність пустелі не закінчиться, і не почнеться літня спека.
Адже влітку температура повітря тут часом сягає і 50 градусів Цельсію, і в таку спеку вижити серед дюн стане однаково складно і людям, і рослинам та тваринам. А до настання важких часів унікальна українська пустеля ще дивуватиме гостей буянням природи.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ, фото автора
Голос України