Найбільш обдуреними відчують себе ті, хто раніше встановлював дорогі лічильники на тепло – сподіваючись заощадити на витратах. Дарма!
«Турбота» про споживачів
Автори законопроекту задекларували благі наміри. Жодного слова про бажання ще більше здерти грошей з населення. Навпаки: поділ тарифу на плату за власно спожиті ресурси і за адміністрування послуги подаються як турбота.
Мова йде про введення абонплати у сфері ЖКГ: певна сума нараховується щомісячно – незалежно від того, користувався споживач даною послугою чи ні. Нічого нового, такі витрати як: зарплата, ремонт мереж тощо і сьогодні закладені у чинний тарифах (газ, світло, вода, опалення).
Втім, як переконують експерти – там є 2 нюанси. До теперішнього часу споживач міг не оплачувати ці витрати – якщо він, скажімо, 2 місяці був відсутній дома (лічильники показували нульове споживання газу, води, електроенергії, тепла), ще ряд випадків. Поділ тарифу, - переконують вони, - не повинен використовуватися для фінансових маніпуляцій, а саме таку небезпеку вони й бачать зараз.
Нагадаємо, що абонплату за газ влада вже намагалася ввести. Навесні було прийнято відповідну постанову. Якщо механічно тариф розділити на 2 частини – абонплату і безпосередню оплату спожитого ресурсу, то сумарно тариф змінитися не повинен (ані здороження ресурсу, ані збільшення витратних складових). Але газовики разом з керівниками НКРЕКУ примудрилися, розділивши 4 на 2 і знову склавши, отримати 5.
Тоді Прем'єр зажадав або коректно перерахувати газову абонплату, або скасувати її. Втілили другий варіант. Тоді новий закон про послуги ЖКГ вже знаходився на розгляді Верховної Ради і були всі підстави вважати, що він буде прийнятий, що, з часом, дозволяло повернутися до питання тільки під іншим кутом. Тоді введення абонплати розпорядженням прем'єра не скасувати – оскільки воно набуло чинності Закону.
Фахівці припускають, що чергових «фокусів» з розрахунками тарифів не уникнути. І тут нюанс №2: новий закон передбачає абонплату для гарячого і холодного водопостачання, а також опалення (а не за газ, як про це йшлося раніше), тоді як тарифи на вивезення сміття, газопостачання та електроенергію поки залишаються в колишньому вигляді. «Поки»? Це довго? Рік, місяць чи тиждень? Головне почати!..
Закон передбачає: існуючий тариф зменшується на розмір абонплати. Але можливості для маніпуляцій нікуди не зникають. При первинному поділі він не зросте.
Але, хто гарантує, що через місяць-два підприємство-постачальник не звернеться до НКРЕКУ з проханням затвердити підвищення абонплати? А платити абонплату за опалення доведеться весь рік, включаючи літні місяці – коли послуги не буде! Таким чином зростання витрат на оплату ЖКГ практично неминучі.
Штрафи
Наївно покладатися на доброту прем'єра або президента – і сподіватися, що вони і далі – раз по разу будуть зупиняти підлеглих.
Реальна реформа ЖКГ повинна була б зруйнувати монополію постачальників послуг. Повинні були б з'явитися нові постачальники, які у боротьбі за споживача-клієнта пропонували б більш низькі розцінки на опалення, воду, газ, світло, вивезення сміття. Вам смішно? Сміх крізь сльози. Хто ж їх пустить?
Хоча, саме так це й працює у Європі. Якщо розцінки компанії не підходять – шукають іншу. Теоретично це можна буде зробити і у ЖКГ в Україні, але тільки у тій частині, що стосується обслуговування житлофонду і прибудинкових територій. Як пояснюють автори закону, у компаній з'являється стимул: дешевше, отже – більше.
Експерти нагадують: альтернатива з'явилася ще у 2015 р, після прийняття закону «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку». Там прописано що таке приватні «керуючі компанії».
Вважалося, що таких компаній буде «море», а виявилося всього лише «калюжа». І все тому, що сфера ЖКГ специфічна і не особливо прибуткова, якщо працювати чесно. В результаті? ЖЕКи перейменували – на цьому реформи закінчили.
Практика свідчить: тарифи приватних ЖЕКів вище (при майже ті й самій якості послуг). А хто готовий платити за якість? Новий закон у сфері обслуговування фактично усуває будь-яке регулювання з боку влади – все віддається на відкуп ринковим стосункам.
Якщо до тепер розмір квартплати встановлювали місцеві ради – і брати більше ніж затверджено ЖЕКи не мають право, то з 2019 року питання буде переведено у площину договірних відносин: платити будете стільки, за скільки домовитися! Скаржитися буде нікому. Чи будуть альтернативи? Навряд чи.
Та, якщо у сфері управління житлофондом, хоча б створені передумови для можливої конкуренції, то у водо-, тепло-, електро- газопостачанні цього немає й не буде – централізована система. Диктат монополіста залишається, і в умовах безальтернативності споживачеві нічого не залишиться, окрім як платити.
Що буде якщо не платити? Поки це не викликало серйозних наслідків. Особливо в багатоповерхових будинках, де технічно неможливо відключити від опалення одну окремо взяту квартиру. А далі? Депутати ВРУ тут попрацювали «на славу» - за несвоєчасну оплату послуг ЖКГ будуть стягувати пеню (штраф).
І хоча це поки – 0,01% від розміру платежу за кожен прострочений день (3,65% річних), але хто сказав, що через місяць не будуть прийняті зміни, і це не буде 10%, або 20%? Хоча, певна обмовка «поки» існує: сума пені не може перевищувати самого боргу. Втім..
Головне – почати, а розмір потім можна і збільшити, а норму про обмеження пені – скасувати. Відомо, що внести поправки до чинного закону простіше, ніж його прийняти, і зробити це можна дуже тихо, або у «пакеті».
Єдине, що поки залишається незмінним («поки») це те, що штраф не нараховуватиметься, якщо власник житла надасть довідку, що перед ним є заборгованості по зарплаті. Хто на підприємстві дасть таку довідку, адже за це штрафують? Або у вас немає роботи. Тут треба надати довідку з Державної служби зайнятості, що ви там знаходитеся на обліку. Все список – вичерпаний.
Закон для своїх
У висновках до проекту експерти Головного юридичного управління ВРУ зазначали, що закон повністю розв'язує руки підприємствам ЖКГ, вивільняючи їх з-під державного контролю з точки зору якості послуг, що надаються, та існує пряме порушення Конституції:
«У законопроекті не дотримані вимоги ст. 19 Конституції України про наділення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в сфері житлово-комунального господарства, повноваженнями щодо сприяння в створенні виробниками комунальних послуг та керуючими систем управління якістю відповідних послуг на базі національних або міжнародних стандартів (п .1 ч.2 ст.4)».
Чому так? Та тому, що один з авторів проекту Петро Сабашук – який крім іншого, є власником запорізької корпорації «Рассвет-Енерго», яка подає тепло у Запоріжжі.
Чи буде власник підприємства ЖКГ писати закон в інтересах споживачів? Смішно, правда?
Тепер зрозуміло, звідки у новому законі повернення «пені» за несвоєчасну оплату послуг ЖКГ, поява «абонплати», відсутність необхідного «контролю» за якістю послуг з боку держави.
Підсумок? Закон лобістський – захищає одну сторону на шкоду іншій. Перспектива – жити у землянці, якщо міська рада виділить під це клаптик землі. Єдине на що можна розраховувати точно, так це 1 х 2 на комунальному цвинтарі...
Сергій ОСОЛОДКІН
