Через розбіжності, які існують між Григоріанським та Юліанським календарем українці святкують Новий рік двічі: офіційне святкування припадає на 1 січня, а 14 січня залишилось в народних традиціях і носить зараз назву Старого Нового року.
У народному побуті 13 січня зранку на Меланки починали готувати другу обрядову кутю – щедру. На відміну від багатої, її заправляли скороминою; на Поліссі, скажімо, зерно варили зі смальцем. Як і на багатий вечір, кутю ставили на покуті, дотримуючись попередніх обрядів.
Крім цього, господині готували млинці з салом, пироги та вареники з сиром аби обдаровувати ними щедрувальників. Цього дня колись мирилися посварені. Хлопці щедрували та водили Меланку, тобто, перевдягнутого в жіноче вбрання жартівника, а дівчата ворожили.
Наприклад, клали під подушку гребінця, примовляючи, щоб суджений у сні розчесав волосся. Або ж виходили на вулицю, щоб дізнатися, якою буде вдача у майбутнього чоловіка. Якщо на дорозі зустрічався пес, то норов у судженого мав бути лихий, а вівця – тихий.
Старші ж люди намагалися завбачувати погоду, бо ж який перший день у Новому році, таким буде і весь рік.
У надвечір'я Нового року (13 січня) у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за отримані ласки і попросити нових на наступний рік. В цей вечір також готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, саме тому страви на столі не мають бути пісними.
Окрім ворожіння, в ніч на Старий Новий рік люди намагались передбачити погоду та урожай на наступний рік:
Якщо ніч проти Нового року буде тиха та ясна, то рік буде щасливий не лише для людей, але й для худоби
Якщо сонце високо зійде – весь рік буде щасливий, а особливо добрим буде врожай садовини
Якщо іній рясно покриє всі дерева – буде врожай на зернові та гарний медозбір
Якщо падає м'який сніг, на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим
Який перший день у Новому році, то і рік буде такий
Якщо на Меланії відлига, то літо буде теплим
На Меланію у народі існувала традиція грати «У Меланку», щоб провести старий рік якомога веселіше. А грати треба ось як.
З гурту молоді вибирається хлопець, який найкраще вміє жартувати. Він переодягається й стає «Меланкою». Інші теж переодягаються: хто циганом, хто ведмедем, хто журавлем, хто чортом... Одним словом, хто що цікаве придумає, те й утілює.
Це дійство цілком може відбуватися й удень — тоді дітлахи юрбою біжать за переодягненою ватагою, щоб добре роздивитися таку чудасію.
Хлопці не до кожної хати заходять, а тільки до тих домів, у яких є надія зустріти дівчат. Як і при водінні кози, дозвіл пощедрувати слід випрошувати в пісенній формі:
Господинечко, господаречку,
Пусти в дім Меланочку,
Меланочка чисто ходить —
Нічого в домі не пошкодить.
Добрий вечір!
Господар запрошує до хати, уся родина збирається подивитися на ряджених, надто ж дівчата цікаві до того, що відбувається. Незважаючи на попередню «рекламу», «Меланка» ходить по хаті й робить шкоду, наприклад, може сміття розкидати або посуд поперевертати. Господині знають цей звичай, тому уважно слідкують, щоб «Меланка» поводилася гарно, нічого не чіпала.
Тим часом хлопці щедрують, висміюючи поганих господинь:
А Меланка — неробоча,
Їх сорочка — парубоча,
Як люди ідуть на жнива,
То Маланка — на пива!
Дівчата сміються й хвалять пісню й танці. Кожен із ряджених показує свої здібності: щосили витанцьовує, аж поки дух заб'є. Коли нарешті щедрівку скінчено, усі сідають до святкового столу.
Якщо «Меланкою» обирають дівчину, то ця «Меланка» значно поважніша та статечніша; вона вбирається молодою. Дівчата, щедруючи, до оселі не заходять, а стоять попід вікнами та співають:
Ой, на річці, на Йордані,
Добрий вечір на Мелані,
Добрий вечір, щедрий вечір,
Людям добрим на сей вечір!
Отак колись щедрували та подекуди й зараз щедрують.
