"Не підходь — уб'ю!"
Вибухи та стрілянина рано-вранці розбудили мешканців Берислава. Перелякані городяни не знали, що й думати: чи то путінські війська з Криму прорвалися, чи то диверсійна група орудує.
Хто хапався за серце та мерщій приймав валідол, хто прикидав, у якому підвалі прихистку від обстрілу шукати. Однак все виявилося не так погано: солдати агресора до міста не дійшли.
Тут «лише» повернулися лихі 1990-ті з застосуванням брутальної сили та рейдерськими наскоками.
Епіцентр протистояння знаходився у Бериславському АТП 16537. Великий пакет цінних паперів цього акціонерного товариства ще 2010 року придбали дві приватні фірми з Донеччини, які забезпечували пасажирські автобусні перевезення між містами згаданого регіону.
Окрім грошей за акції, вони надали АТП ще 5 автобусів для обслуговування маршрутів. Але це «вливання» вочевидь не допомогло: протягом наступних п'яти років підприємство остаточно загрузло у кризовій ямі: його борги (у тому числі податки на відрахування на єдиний соціальний внесок) перевищили 10 млн. грн. А транспортний парк без модернізації перетворювався на купу колісного брухту.
Звичайно, знищення підприємства було зовсім не тим, чого бажали інвестори. Дійшовши згоди з іншими власниками цінних паперів, у тому числі його рядовими працівниками, вони скликали засідання наглядової ради. І 17 вересня 2015 року більшістю голосів вона звільнила всіх тодішніх членів правління відкритого акціонерного товариства АТП 16537, разом із головою Олегом Ставицьким (до нього претензії з'явилися й у правоохоронців). Та він із відставкою не змирився: через свого представника домігся ухвали районного суду, якою начебто для забезпечення позову заборонялося реєструвати зміни до статуту чи керівних органів ВАТ.
Вердикт фактично паралізував господарську діяльність підприємства: адже без реєстрації новий керівник АТП Михайло Чумаченко не міг підписувати банківські платіжки та інші документи суворої звітності. Звісно ж, він із таким станом справ не змирився і оскаржив ухвалу в Апеляційному суді Херсонщини. Тамтешня колегія судової палати з цивільних справ визнала, що районний суд прийняв «помилкову» (цитата) постанову, фактично ухваливши потрібне позивачеві рішення без розгляду справи по суті. Та, програвши «бій» у правовому полі, колишні керівники підприємства заходилися реалізувати «силовий» варіант.
— На ранок 4 грудня у АТП 16537 були призначені збори акціонерів. Та щойно люди підійшли до воріт підприємства, як шлях їм перекрили зо три десятки кремезних молодиків у спортивній формі з довгастими сумками, у яких звичайно носять битки чи вогнепальну зброю. Дехто відкрито тримав пляшки з запальною сумішшю, а також щось схоже на карабіни і автомат. Тільки-но я відкрив двері, як почув близько семи пострілів і вибух, наче бахнула ємність із коктейлем Молотова. Ми викликали поліцію, і молодики у балаклавах, котрі прибули у Берислав на машинах з одеськими номерами, зброю хутко поховали. Та на територію люди все одно пройти не змогли, тож реєстрація учасників зборів велася просто в салоні автобуса, на якому вони прибули. Їм кричали: «Не підходь — уб'ю!», і це багато хто чув, — розповідає Михайло Чумаченко. — Маємо застосування зброї та погрозу убивством, але жодного з «тітушок» поліція чомусь не затримала. Вважаю, що це її бездіяльність, яка грає на руку рейдерам.
Начальник Бериславського відділення поліції підполковник Олексій Добровольський підтвердив, що виклик на АТП 16537 справді був. «Стріляли з травматичного пістолета, його вилучено. Але ніхто не постраждав. Конфлікт ми кваліфікуємо як хуліганство», — наголошує Олексій Леонідович.
Триває «перетягування каната»
Втім, запекла «битва» за АТП 16537 триває. «Окружний адміністративний суд, за клопотанням того ж таки Олега Ставицького, заборонив проводити державну реєстрацію нового статуту підприємства в якості забезпечення вже третього надуманого позову. Причому цей суд відбувався одночасно з нашими зборами, і повний текст ухвали на чотирьох сторінках суддя оформив за рекордні 5 хвилин, — дивується Михайло Чумаченко. — Ми не сумніваємося, що й цю ухвалу скасує апеляційний суд, куди ми знову звернулися. Але час, який ми витрачаємо на відновлення справедливості, згубно впливає на роботу нашого підприємства. Адже доки не скасована ця незаконна судова ухвала, нове керівництво не може приступити до роботи, і зараз на підприємстві хазяйнують сторонні люди».
Хто залишиться кермувати АТП 16537 у Бериславі — рейдери чи законні власники, наразі питання відкрите. Але точно відомо, хто від цієї бучі програє. Програємо ми з вами, оскільки підприємство витрачає гроші й час не на нормальну роботу та покращення сервісу, а на судову тяганину та боротьбу з «тітушками». А плани у його нових власників, до речі, збігаються з планами нової влади: налагодити якісне обслуговування пасажирів у сільських районах Херсонщини. Адже сьогодні на багатьох маршрутах у глибинці автобуси з'являються на зупинках, наче ясне сонечко — всього лише раз на день, що категорично не влаштовує селян: так і до лікарні вчасно не дістатися, і ринок прогавити можна. На додачу, в області не вистачає понад 30 автобусів для підвезення дітей до шкіл. І всі ці проблеми інвестори готові вирішити, надавши для АТП понад 50 технічно справних автобусів середньої місткості.
Раніше вони курсували на Донеччині і возили людей з міст і містечок до обласного центру. Але Донецьк нині захопили терористи, і з відомих причин регулярні пасажирські рейси в тому напрямі неможливі. Аби автобуси не простоювали, їх готові «переорієнтувати» на Херсонщину. Та працювати їм просто не дають: колишні господарі підприємства готові піти на злочин, тільки б не втратити контроль над джерелом кримінальних прибутків. Тож доки весь цей шарварок триватиме, шановні панове чиновники й поліцейські?
Володимир ДОРОФЄЄВ
