Театральний фестиваль у Херсоні: культурний безвіз з патріотичним присмаком

 Театральний фестиваль у Херсоні: культурний безвіз з патріотичним присмаком

Десять днів, 38 вистав, 36 колективів, 12 країн. У Херсоні до 25-го травня вирував міжнародний театральний фестиваль, який офіційно розпочався 17-го, а фактично – 16-го травня, з міжнародної науково-практичної конференції.

Завдяки Українському культурному фонду та спонсорам, у ці дні, місто на Дніпрі, вже вдвадцятьперше перетворилось на театральну мекку.

Адже більшої культурної події в області, а дехто каже, що й в Україні варто ще пошукати...

З одного боку – Херсон доволі індустріальне містечко... Та епіцентром культурного розвитку, близько 30-ти років тут є Херсонський обласний музично-драматичний театр ім. Миколи Куліша. Його директор – Олександр Книга і є рушієм культури обласного центру, оскільки багато років тому створив фестиваль «Мельпомена Таврії», який, вже на сьогодні, набрав таких обертів, що іншим фестивалям можна тільки мріяти...

Зачин

Ласкаво просимо на карнавал! Так, багато років тому, театр шукав підтримки у влади і вийшов на мітинг в костюмах. Так і нині, розпочинається фестиваль костюмованим дійством, учасником якого стає все місто. Від площі Свободи, по головній дорозі вирушає незвичайний караван з оркестром, в яскравих нарядах – це представники культури міста відкривають «Мельпомену...».

Потім за традицією відбувається концерт, біля театру, в якому беруть участь актори театру та талановиті колективи міста. Так, цього року, окрім традиційних танців і пісень, відбувся також показ мод бренду "Kniga art studio" від дизайнерки Олександри Сікоєвої.

Ну і звісно, зазвичай перший день фесту починається з великої сцени театру. Цьогоріч фестиваль відкрила унікальна вистава литовського режисера Лінаса Зайкаускаса «Украдене щастя», яку привіз месхетинський професійний драматичний театр. Текст Івана Франка прозвучав грузинською мовою, а пристрасті, що вирують у п'єсі, вчергове підкреслили, що для справжнього мистецтва немає кордонів. Хоча, за правилами фестивалю, навіть для тих, хто не орієнтується у тексті та не знає твору, є екрани з перекладом. Про це організатори подбали.

Де тільки не грали...

Коли у місті вирує фестиваль, то ним охоплені всі майданчики і сцени, які тільки тут є. Приміром, цього року їх було дев'ять: три сцени в самому Херсонському театрі Куліша, сцена в Херсонському театрі ляльок, сцена в Будинку молоді, Храм святої трійці, Будинок культури в Олешках, сцена в «Урбан Саді» та навіть сцена в лісі.

Окрім цього, різноманітні заходи відбувались в бібліотеці ім. О. Гончара та в кав'ярнях міста. Щоб розмістити таку кількість вистав, організаторам довелось багато з них ставити в паралель. Тож, гостям і учасникам часто було непросто обирати куди піти.

Проте, такі меседжі, які звучали на фестивалі цьогоріч, вчергове підкреслили, що культура не може бути осторонь війни і що саме культура воює за голови українців. Вистава Луганського обласного академічного музично-драматичного театру «Жайворонк» за твором Жана Ануя, з одного боку – мистецький погляд на історію Жанни Д'арк, але настільки тонко і філігранно режисер вклав акторам в уста репліки на кшталт:

«Кому, як не нам, людям зі Сходу знати, що таке війна», а також «Її треба було знищити ще в дитинстві, чому так погано розвідка працює». Якби в Луганському театрі такі вистави з'являлись ще у 90-тих, то можливо все було б інакше сьогодні. Однак, як казав колись один з відомих політиків «маємо те, що маємо...».

Однак, як виявляється тема постколоніалного суспільства – це не тільки біда нашого народу. Таких народів багато і цьому підтвердження – вистава румунського театру з Пітешту «Експеримент П», якою розповіли реальну історію експериментів над людьми, яких «перевиховувала» радянська влада свого часу в місті Пітешт.

«Ви всі будете рівні, ви всі житимете в чотирикімнатних квартирах...» – нічого не нагадує сьогодні? Постулати про безкоштовний сир нав'язуються роками. Тільки ціна за нього занадто висока – відсутність свободи, яка вбиває особистість.

Після цієї історії, розказаної Олександром Хаусватером і Раду Драгоміреску з великої сцени Херсонського драмтеатру, люди аплодували стоячи хвилин 20 і не могли спинити сльози. Актори вибігли в зал і співали на біс свою фінальну пісню кілька разів, там йшлося про свободу...

Література і театр

Літературна сцена, хоч і була розкидана по місту – вразила своїм патріотичним спрямуванням. Її допоміг організувати засновник одеського театрального фестивалю «Молоко» Михайло Журавель. До Херсону впродовж фестивалю завітали письменники: Олександр Ірванець, Олександр Мардань, Неда Неждана та Олег Миколайчук, Олена Горобець, брати Капранови, Євген Стеблівський, а також автори фільму Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов презентували «Позивний Бандерас» херсонцям.

До речі, презентація фільму в рамках фестивалю відбулась уперше. Та й літературна сцена цьогоріч видалась досить місткою. Таким чином фестиваль стрімкою ходою переростає з театрального в мистецький.

За словами Президента фестивалю, директора-художнього керівника Херсонського обласного академічного муздрамтеатру ім. М. Куліша Олександра Книги: «Театр не може існувати без літератури, адже це той плацдарм з якого театр черпає матеріал, щоб говорити з людьми».

Тому не дивно, що 16-го травня відбулось фактичне відкриття фестивалю «Мельпомена Таврії» з міжнародної науково-практичної конференції «Культурна дипломатія в контексті сучасної європейської та вітчизняної драматургії» на яку завітали драматурги з усього світу.

Післямова

Херсон часто називають провінційним містечком. Однак, далеко не в кожному з провінційних міст, у будь-яку пору року, театри вщент наповнені глядачами. Далеко не кожне місто дозволяє собі приїзд закордонних колективів. Та й не кожне місто – так чекає на свою культурну подію.

Очевидно, за багато років роботи, фестиваль виховав не одне покоління театралів, які інфіковані мистецтвом, а отже – здатні мислити, творити і будувати країну вільних людей!

Єлизавета КРАСНІЧЕНКО