Тягин на Херсонщині може стати культурною Меккою

 Тягин на Херсонщині може стати культурною Меккою

У Херсонській області археологи відкопали литовську фортецю ХIV—ХV століть, про яку знали лише з історії...

Під час польового сезону 2018 року учасники Південної Середньовічної експедиції Інституту археології НАН України в селі Тягинка Бериславського району Херсонської області отримали нові надзвичайно важливі результати дослідження пам'ятки національного значення — фортеці Тягин.

Дослідники зробили аерофотозйомку фортеці, що побудована литовським князем Вітовтом і датується ХIV—ХV століттями, та відкопали частину зовнішньої стіни, яку ніхто ніколи не бачив (на фото).

Завдяки своєму регіональному розташуванню в Нижньому Подніпров'ї, фортеця має велике значення для вивчення маловідомих сторінок доби Середньовіччя, а саме — історії Литовсько-Руської державності, Золотої Орди, Кримського ханства, торговельної діяльності італійських міст (Генуї та Венеції) на Чорному морі, контактів Османської імперії та українського козацтва.

Про це «Дню» розповіла доктор історичних наук, професорка, керівниця Південної Середньовічної експедиції Інституту археології НАН України Світлана БІЛЯЄВА.

«НІХТО НЕ ОЧІКУВАВ, ЩО ЦЯ ФОРТЕЦЯ ЗБЕРЕГЛАСЯ»

- Світлано Олександрівно, відкриття фортеці Вітовта названо сенсаційним. Будь ласка, розкажіть детальніше про знахідку й перспективи її досліджень.

Ідеться про відкриття фортеці ХIV—ХV століть. Для нас сенсаційним стало, власне, відкриття цієї фортеці, оскільки ніхто не очікував, що вона ще збереглася, ніхто не думав, що її стіни ще стоять. Фортеця була побудована литовським князем Вітовтом наприкінці ХIV століття, існувала в першій половині ХV століття.

Це ж історія Великого князівства Литовського і Руського, періоду, коли наші землі входили до складу цього князівства. Це був кордон Великого князівства Литовського і Руського, тобто Київське князівство тоді було просто на кордоні із Золотою Ордою на півдні біля Чорного моря.

Звичайно, ми знали з історії, що така фортеця Вітовта мала бути. Ще на початку ХХ століття про неї писав археолог Віктор Гошкевич, який проводив там розкопки. Він знайшов частину фортеці. Але ніхто не думав, що мине 100 років, і знову ми знайдемо не лише частину фортеці, яку він копав. Ми знайшли все укріплення, тому що мали можливість зробити аерофотозйомку. Таким чином був відкритий план фортеці.

Під час топографічних досліджень та аерофотозйомки ми встановили площу городища та фортеці, планування й систему оборони, які пов'язані з традиціями Київської Русі та репрезентують загальноєвропейський тип, характерний для земель від Балтії до Північного Причорномор'я. Крім того, частина фортеці, яку ми розкопали, була удвічі більша, ніж частина, яку розкопав спочатку Гошкевич.

«ЦЕ ОБ'ЄДНУЄ ЛИТОВСЬКІ КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ З НАШИМИ»

- Що вам вдалося знайти в цій частині?

Ми почали розкривати зовнішню стіну фортеці, яка ніколи ніким не була знайдена. Зараз вже є докази, там стоять частково розкриті стіни, яких ніхто ніколи не бачив. Це — велике відкриття. Крім того, це не просто фортеця, яка охороняла кордони Великого князівства Литовського і Руського, тобто українські землі на кордоні із Золотою Ордою, а це ще й була митниця і переправа.

Там був великий шлях транснаціональної торгівлі зі Сходу на Захід. Ми знайшли монети, які належали Польщі — першої половини XIV століття (краківські), також знайшли більш пізні монети. Крім того, виявили татарські монети, які є контрамаркою Генуї, чекан Кафи. Це доводить існування великої торгівлі між Сходом і Заходом. Цей торговий шлях ішов через Київ на Львів і Краків, і далі — на Європу.

Важливо те, що ми довели присутність там литовців. Річ у тім, що торік ми знайшли там накладки на шкіряні гаманці, абсолютно однакові з литовськими накладками, характерними для литовського війська. Тобто представники Литви не просто будували фортецю, а були там безпосередньо на митниці.

Цього року ми знайшли докази, що це литовська фортеця: саме тому, що виявили на місці розкопок арбалетні болти, абсолютно аналогічні тим, які є у Вінниці — знайдені у Вінницькому замку. Це також дуже важливо, бо ми довели присутність литовців.

Звісно, цим дуже зацікавилася Литовська Республіка, і цього року вона надала нам благодійну допомогу: грант «Історична спадщина України та Литви на території Херсонської області». Підтримкою займався Культурний центр Україна — Литва в Херсоні, дуже активний керівник цього центру Наталія Бімбірайте. Також долучився почесний консул Литви, який працює в Херсоні, Посольство Литви в Україні.

Перший раз відбувся такий великий археологічний проект із розкопок цієї фортеці. Звісно, це має велике значення, бо об'єднує литовські культурні цінності з нашими. Ми думаємо, що будемо продовжувати ці дослідження і далі.

«ПЕРЕЙМАЄМОСЬ, ЯК СТАВИТИМУТЬСЯ ДО РОЗКОПОК МІСЦЕВІ ЖИТЕЛІ»

- Які артефакти вдалося знайти? Де вони експонуються?

Було знайдено дуже багато різних артефактів: золотоординські речі, також речі, характерні для Східної Європи, деякі речі представляли і західну частину Європи. Всі артефакти — знайдені за позаминулий, минулий і цей рік — будуть здані в Херсонський обласний археологічний музей.

Але ми ще будемо займатися цим, визначати. І сподіваємося на продовження розкопок. Вважається, що це — видатне відкриття, яке ніхто не передбачав, яке показує, наскільки ми пов'язані з Литвою, литовською культурою — що разом будували в цей час цю державу.

- Які перспективи створення на цьому місці архітектурного комплексу для відвідування туристами?

Цього року вдалося лише частково відкрити стіну, тому треба копати і копати, потім все це музеєфікувати і отримати чудову пам'ятку європейського формату з історії і України, і Литви. Будемо працювати далі і розкривати фортецю — створювати музейний комплекс.

Такого комплексу, такої фортеці в Україні немає, це може бути чудовий музейно-туристичний об'єкт. Литва дуже цим зацікавилася: цього року до нас приїжджали колеги, які стали учасниками наукових конференцій, посол Литви дуже обізнаний у цій темі. Це така дружня акція.

Це місце не дуже відоме і в нас не досліджувалося. Тим паче, в радянські часи говорити про це було важко. Сьогодні можна продовжувати досліджувати фортецю — встановлювати, яка вона була, якими були зв'язки з Литвою.

Це цікаво, тому що це — кордон Київського і Великого князівства Литовського із Золотою Ордою, і все це можна побачити на власні очі. Ця пам'ятка вважається пам'яткою національного значення. Литовські учені зацікавлені в співпраці, бо на такому півдні, так далеко від Литви, знайдена фортеця їхнього князя.

- Зараз розкопки в селі Тягинка вже не проводяться. Яка там ситуація з безпекою? Хтось охороняє це місце?

Цим має опікуватися сільська рада, але охорони немає. Цю проблему треба розв'язувати. Ми частково засипали стіну, залишили невелику її частину. Але боїмося за її існування, переймаємось, як взагалі будуть ставитися до цього місця місцеві жителі. Хоча сільська рада поставила охоронну дошку і охоронний знак. Якщо буде фінансування, то наступного літа ми обов'язково там будемо.

Оксана МИКОЛЮК,
«День» 

Фото надані Інститутом археології НАН України