Роман Безсмертний: Українці мають право претендувати на місце в клубі великих народів

 Роман Безсмертний: Українці мають право претендувати на місце в клубі великих народів

У Херсоні, як і в інших регіонах країни, першою ознакою президентських виборів, що стрімко наближаються, є величезна кількість політичної реклами, яку щедро (за наші ж, в кінцевому підсумку, гроші) транслюють з телеекранів та розвішують на біл-бордах численні кандидати.

При цьому вони, у переважній більшості, замовляють рекламу і агітують за себе, красивих і розумних, зі своїх комфортних кабінетів і осель у столиці, «спілкуючись» з народом виключно через рекламні агенції та політтехнологів – самі люди їм потрібні лише в день виборів і виключно для голосування за них...

І лише деякі політики безпосередньо їдуть в міста та містечка України, щоб віч-на-віч поговорити з людьми і довести, що зміни на краще дійсно можливі. І не в рекламних роликах та на красивих плакатах, а у реальному житті.

Таким є майбутній кандидат в президенти України Роман БЕЗСМЕРТНИЙ – відомий політик, дипломат, один з авторів Конституції та учасник Мінських перемовин.

Він почав свою кампанію не з відрежисованих відео і не з фантастичних рекламних плакатів, а з дискусій у регіонах країни, де йде до людей і питає безпосередньо у них: Якої ми хочемо України?

- Романе Петровичу, Ви об'їхали вже немало регіонів, спілкувалися з великою кількістю людей - так якої ж ми всі хочемо України?

Однозначно - Великої України. Я переконався у цьому, спілкуючись з людьми по всій нашій країні. Адже, розпочавши цю дискусію, я тестував і своє бачення, і слухав інших, обмінювався думками, дивився на реакцію, враховував почуті потреби і побажання.

Тобто сама ідея Великої України - це не передвиборче гасло. Це вже результат спільної роботи, тих дискусій, які відбулися по всій країні.

Суть ідеї полягає в тому, що українці мають право претендувати на місце в клубі великих народів. І подолати буденні труднощі, які об'єктивно існують, нам дозволить прагнення своєї великої мети.

Тут немає нічого надзвичайного - озирніться навкруги: з нами поруч існують ідеї Великої Польщі, Румунії, Угорщини, а ми постійно плекаємо меншовартість, боїмося розправити плечі і заявити світові - де українці, там має бути Україна.

Наш український дух, наше відчуття рідного дому має бути там, де є українці: і в Канаді, і в Франції, і в Німеччині, і, насамперед, в Україні. А це означає, що, виходячи з цієї ідеї, у нас мають бути зовсім інші підходи до гуманітарної, економічної, зовнішньої політики - треба переформатувати всі державні інституції під концепцію Великої України.

- Дійсно красива і сильна ідея, з якою, принаймні публічно, погоджуються всі, але що ж заважало реалізувати її за всі роки незалежності України?

Тут є проблема, яка перекреслює всі досягнення за часи незалежності - в Україні існує колосальний розрив між державою і суспільством: високопосадовці і прості люди живуть ніби паралельно один одному. По суті, людина в нас займається самовиживанням, а державні інститути - власним самозабезпеченням. Хтось бачить свою ціль як можливість пишатися своїм паспортом, а хтось – як можливість купувати вілли в Марбельї.

Такий розрив є дуже небезпечним, в принципі, для існування будь-якої держави. А для України, яка історично лише самостверджується - тим паче.

Фактично він приводить до того, що ми не можемо ані національну ідею для всіх чітко сформулювати, ані побудувати дієві інститути влади, ані вирішити елементарних проблем окремої людини.

Тому очевидно, що нам доведеться йти на повне перезаснування держави, створити нові державні інституції, які почнуть працювати в інтересах людини і будуть здатні реалізувати ідею Великої України для всіх, хто в ній живе і працює. Гармонія між людською свободою і сильною державою – це те, що буде нам забезпечувати зовнішню оборону, і незалежність, і достаток людини всередині країни.

Нам потрібно фактично заново створити такі інститути держави (парламент, президент, уряд, самоврядування тощо), які будуть працювати над захистом та реалізацією прав усіх громадян, а не над власним самозабезпечення та збагаченням на фоні суцільного зубожіння. Великою Україна має бути для кожного її жителя, а не для купки її керманичів.

- Ви побували вже чи не в кожному куточку України. На вашу думку, чи однаково сприймають ідею Великої України в різних регіонах нашої держави?

Нас роз'єднують навмисно деякі політики на свою користь... Насправді, принципових відмінностей у поглядах людей на майбутнє нашої країни немає. Від Львова і до Харкова, від Чернігова і до Херсона - всі хочуть жити у Великій Україні і пишатися своєю країною.

Так само проблеми і страхи у нас однакові – це війна, безпека, корупція, економіка, соціальна сфера і бідність людей. Усі хочуть подолати злидні, бажають припинення війни і так далі. А можливо це все лише у Великій Україні. Прагнення до великого дозволяє вирішувати і поточні проблеми.

А для того, щоб це настало як можна швидше, давайте зробимо маленьке зусилля над собою. І коли будуть вибори – не приймати рішення емоційно. Треба поцікавитися кандидатами, які будуть йти на вибори, познайомитися з їхніми біографіями, досвідом, поглядами і так далі.

Давайте перестанемо довіряти і довірятись, а будемо власним розумом жити. І у нас все вийде! Потрібно не більше трьох років для того, щоб ситуація зрушила з місця і ми побачили позитивну динаміку. На дистанції трьох років вже можна буде говорити і про нову, перезасновану велику державу, і про внутрішнє зростання.

Відчуття щастя наступає не від очікування мани небесної. А от покращення день по дню - ось це щастя. Коли людина бачить, що кожний день приносить якісні зміни. Цього досягти можна достатньо швидко.

- Дай то Боже. Але чому ми зробимо Україну Великою саме з Романом Безсмертним?

А тому, що на сьогодні, серед бажаючих очолити цей процес, просто немає іншої людини, яка здатна це зробити.

Я багато їжджу по країні, і бачу наскільки українські політики ізолювалися від людей - вони з ними навіть не зустрічаються. Якщо політики моєї «школи» завжди спілкувалися, йшли до людей, то нинішні або ігнорують, або бояться народу.

А якщо політик бачить себе самим геніальним, розумним, прагне насильно когось ощасливити і вважає, що з людьми нема чого розмовляти – то він і проблем собі наробить і зла людям заподіє. Немає іншої політики крім політики діалогу з суспільством. І будь-які дії влади спочатку мають бути суспільством «замовлені».

А це означає, що рішення необхідно шукати разом з громадою, треба виходити на зрозумілі дії і приймати рішення після відкритого обговорення. Я цей діалог веду постійно.

Крім того, маю досвід державотворчої роботи і прийняття відповідальних рішень. Працював з декількома Президентами, з двома працював дуже тісно, працював у парламенті, на дипломатичній роботі і добре знаю, що таке реальна дія. І бачив те, що таке словоблудна бездіяльність...

Тому ми будемо діяти і, разом з вами, зробимо Україну Великою!

Спілкувалася Тетяна ГОЛУНОВА