Чим морський курорт на Херсонщині зацікавив археологів

Днями біля села Щасливцеве на Арабатській Стрілці Генічеського району завершились польові дослідження експедиції Інституту археології НАН України.Чим же морський курорт на Херсонщини зацікавив археологів?

На Арабатській Стрілці є ціла «гряда» курганів, які стародавні мешканці степу ще за тисячоліття до нашої ери використовували як місця традиційних поховань. Вони є пам'ятками археології, проте деякі вже на межі зникнення через інтенсивну оранку та розорення чорними копачами. І жодного разу поховальні насипи на Арабатці не досліджували.

Нещодавно це «археологічне забуття» виправили. Щасливцевська сільська рада замовила в Інституті археології НАН України археологічне дослідження одного з курганів. Експедиція під керуванням відомого скіфолога Юрія Болтрика тривала три тижні. Які ж загадки задав курган і на що «пролив світло»?

Про це розповів керівник археологічної експедиції Юрій Болтрик:

– Юрію Вікторовичу, який цінний матеріал для майбутніх досліджень дали розкопки?

Було відкрито 16 поховань широкого часового періоду від доби ранньої бронзи (3 тисячоліття до н.е.) до орієнтовно 15 – 17 сторіччя н.е. Поховання належать до ямної, катакомбної, культурного кола Бабино, зрубної культур, відкриті поховання сармата, піздньосередньовічних кочовиків. Це істотно поповнює археологічну та антропологічну джерельні бази.

Найбільш важливим є блок з семи поховань ямної культури. І хоч ці поховання надали мало артефактів, вони займуть свою нішу в базі даних цього періоду.

Отримані дані важливі і для історії самої Арабатської Стрілки. Тепер є підтвердження, що цю територію освоїли ще 5 тисяч років тому. Виглядала вона, звичайно, не так, як зараз, переважно це були гарні пасовиська. І вже у цей період їх використовували.

– Чому Ви виокремили саме ямну культура, чим вона так цікава?

Це дуже давня археологічна культура, яка охоплювала великі простори степу від Південного Уралу до середнього Дунаю у період від 3200—2800 років до нашої ери. Носії ямної культури одними з перших почали будувати кургани (з блоків дерену).

Своїм небіжчикам в могилах вони надавали положення ембріону (клали їх на спині з підігнутими в колінах ногами). І у кургані знайдено цілий блок таких поховань, за яким є шанс дізнатися більше про життя людей у той час. Незвичними, зокрема, є парна могила чоловіка та жінки.

Та ще одне ямне поховання: захоронення чоловіка у дивному положенні – із розведеними та прижатими майже до рівня плеч колінами. Склалося враження, що тіло небіжчика ще до поховання було складеним, можливо, в якомусь лантуху.

– Що для Вас стало найбільшою загадкою під час роботи на кургані?

В одному з поховань ямної культури знайдено небіжчика у супроводі скелетів аж 10 качок! Вони лежали на грудях, животі, стопах, між колінами небіжчика. Подібна риса поховального обряду носіїв ямної культури зустрінута вперше. Точніше, раніше ми зустрічали у похованнях ямників дрібні кістки, які через погану збереженість не могли точно трактувати.

А зараз вже вдалося зафіксувати, що це скелети качок і вони пов'язані з похованням. Звертався до колег у Києві – вони теж дивуються. Попередньо це може бути трактовано, що качок використовували як символічних перевізників померлого в потойбічний світ. Але це ще потребує подальшого вивчення.

Цікавим також є той факт, що права колінна чашечка небіжчика була розбита та часом зрослася, – таке спостереження зробила Людмила Кармазіна, яка розчищала це поховання.

– Поховання озброєного воїна-сармата про що може свідчити?

Наявність в кургані могили озброєного роксолана (ІІ – І ст. до н.е.) можна пов'язати з одного боку з добуванням солі на Генічеському солоному озері, а з іншого, з джерелами доброї прісної води в цій частині Стрілки. Тобто, він міг належати до спільноти, що контролювала ці дарунки природи в цій місцевості.

– Юрію Вікторовичу, яка подальша доля знайдених артефактів? Що з останками – вони будуть перехоронені, виставлені у музеї чи як?

Ними вже зайнялися антропологи. Сучасні методи дослідження дають можливість виявити вік, стать, походження, вигляд людини, що вона вживала у їжу, навіть, які у неї були стреси! Ми будемо мати певну картину життя, яке було тут багато тисячоліть тому. Самі останки збережені не дуже добре, щоб їх виставляти у музеї. Але вони будуть зберігатися у спеціальних сховищах.

– Що дають сучасній людині археологічні розкопки, адже, по суті, бентежаться людські останки, що загалом вважається не дуже бажаним. Як Ви ставитеся до цього?

Така точку зору характерна здебільшого західній археології. Вони намагаються уникати торкання останків, щоб їх не псувати. Але там рівень збереження археологічних пам'яток інший. У нас, якщо брати кургани, дуже часто вони псуються сільгоспроботами чи чорними копачами, і це ризик, що вони щезнуть.

Але в той же час, якщо поховання добре збереглися, в них є побутові речі, які теж у доброму стані, це єдиний спосіб дізнатися про історію матеріальної культури мешканців степу. Про історію Арабатської Стрілки мало що відомо, тому це виправдано.

– Чи були якісь цікаві випадки під час розкопок?

Працювали, як звичайно. А ось молодим археологам було все цікаво, бо це були їх перші розкопки, їх власні відкриття. І, бувало, вже втомишся, а вони ще просяться: «ну, давайте ще трохи покопаємо!».

І ще, як кажуть, у всякому поганому є хороше. Трактор часто ламався і ми змушені були копати руками, щоб не простоювати і просуватися далі. Завдяки цьому змогли помітити азовські мушлі в тілі кургану, схоже це був додатковий елемент декору могил. Це дає простір для різних версій.

– Відомо, що розкопки кургану у Щасливцеве стануть однією з тем вашої доповіді на першому з'їзді археологів України. На що саме звернете увагу колег?

Поки що ми згадаємо про поховання з качками та могилу сармата.

– Як, загалом, Ви задоволені результатами експедиції?

– Як вже казав, відкриті артефакти суттєво доповнять археологічну та антропологічну джерельні бази. Безпосередньо для Арабатської Стрілки важливо те, що тепер достеменно відомо, що її історія починається ще за 3 тисячоліття до нашої ери. А «родзинкою» розкопок є знайдені поховання ямної культури із качками – цьому не має аналогів.

І, звичайно, хотілося б продовжити археологічні дослідженні на Арабатці у майбутньому, гадається, вона ще має чимало загадок свого минулого.

Юлія СЛУЦЬКА

Фото Інституту археології НАН України

© 2008 - 2024 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: khersonci08@gmail.com, контактиархівТеатр Куліша - Херсон