Херсонці завжди будуть пам'ятати своїх визволителів

День 13 березня традиційно відзначається в Херсоні, як день визволення міста від німецько-фашистських загарбників.

Напередодні цієї знакової дати війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала Малиновського приступили до звільнення півдня правобережної України.

На світанку шостого березня розпочалися кровопролитні бої біля села Дудчани.

Через три дні були звільнені села Софіївка, Милове, Качкарівка, Червоний Маяк.

А ще через два дні частини 28-ї Армії звільнили місто Берислав і понад двадцяти інших населених пункти.

В ніч на 12 березня наші війська на човнах форсували Дніпро в районі сіл Садово - Антонівка і до четвертої години ранку прорвали ворожу оборону на найближчих підступах до Херсона. Через кілька годин місто було повністю звільнено.

Наказом Верховного Головнокомандувача в цей же день почесне звання «Херсонська» було присвоєно 49-ій Гвардійській та 295-ій Стрілецькій дивізіям. А в Москві на честь воїнів 3-го Українського фронту було проведено святковий салют.

П'ятнадцяти воїнам за мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста, було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Цієї нагороди удостоєні командир 295-ої Стрілецької дивізії полковник Дорофєєв, командири батальйонів капітан Кутепов і майор Акопянц, а також капітан Золотухін, майор Шенгелія, капітан Добросоцкіх, лейтенант Бахтадзе, старший сержант Тишкун, рядовий Суббота, командир 49-ої Гвардійської дивізії полковник Маргелов, лейтенанти Гуменюк і Приходько, молодший лейтенант Харченко, старший сержант Білявський і сержант Ємельянов.

Про національність цих мужніх воїнів можна тільки здогадуватися по їх прізвищам - українським, російським, грузинським, вірменським, білоруським. Але тоді це не мало ніякого значення. Всіх їх об'єднувала одна єдина мета - звільнити країну від фашистських окупантів.

Сьогодні, коли минуло понад сімдесят років, важко уявити ту страшну картину руйнування та спустошення, яку являло собою наше місто в ті весняні дні 1944-го року. Практично, всі будівлі, включаючи житлові, були по-варварськи зруйновані. А те, що окупанти не встигли вивезти, вони привели в повну непридатність.

Дику картину наруги над містом описав прибувший в Херсон на наступний день після його звільнення спеціальний кореспондент газети «Правда» письменник Борис Горбатов, який написав: «Ми бачили міста зруйновані, знівечені і навіть начисто спалені фашистами. Тепер ми побачили місто начисто обкрадене. У місті немає буквально жодного не розграбованого громадського чи приватного будинку. Жодного".

Були зруйновані всі промислові підприємства, знищено більшість адміністративних будівель, комунальних підприємств, шкіл, медичних установ, театр, історико-археологічний музей. І, тим не менш, все це не зломило херсонців, які вижили. Вони негайно включилися в важку роботу по відновленню міста.

В першу чергу, була поставлена задача швидко відновити промисловість, тому що йшла війна і фронт чекав її продукцію. Почалося з відновлення морського порту, судобетоноверфі, крекінг-заводу, консервного заводу і заводу сільськогосподарського машинобудування імені Петровського. У травні була відновлена перша черга паротурбінної електростанції і заробив хлібозавод.

У відновленні народного господарства суттєву допомогу Херсону надавала вся країна. Будівельні матеріали надходили з Москви. Урал відправляв арматуру і трансформатори, Азербайджан - нафтопродукти, Казахстан - худобу, Узбекистан текстиль.

Самовіддана праця херсонців дала можливість вже в 1944 році відновити роботу понад 30 промислових підприємств. До кінця року консервна промисловість міста виробила близько 5,5 тис. банок консервів, на елеваторі було перероблено 110 тис. тонн зерна, на рибозаводу - понад 560 тонн риби. З дна річки було піднято і відремонтовано кілька десятків суден. Відновився рух на залізничній лінії Херсон - Миколаїв, було налагоджено авіаційне сполучення між Херсоном та районами області.

Розгорнулася інтенсивна робота з розчищення руїн і благоустрою міста, ремонту шкіл, лікарень, культурно-побутових установ. 29 квітня 1944 року вийшов перший, після звільнення, номер обласної газети «Наддніпрянська правда».

Розпочалися заняття в педагогічному і сільськогосподарському інститутах, в технікумах, школах, училищах. Були відкриті дві міські бібліотеки, кінотеатри - «Спартак» і «Комінтерн», книжкові магазини.

Сьогодні, незважаючи на те, що від тих важких днів нас відділяє ціла епоха, херсонці дбайливо зберігають пам'ять про всіх учасників Великої Вітчизняної війни, про бойові і трудові подвиги наших героїчних попередників.

У парку Слави на березі сивого Дніпра в день звільнення міста і в день Перемоги завжди багатолюдно. Люди приходять сюди, схиляють голови біля могили Невідомого солдата, покладають вінки та квіти. Національність цього безіменного Героя ніхто і ніколи не дізнається, але його безсмертний подвиг ніколи не буде забутий вдячним людством.

Юрій АНІСІМОВ
Заслужений журналіст України

Фото з фондів Херсонського краєзнавчого музею

© 2008 - 2024 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: khersonci08@gmail.com, контактиархівТеатр Куліша - Херсон