Яким був політичний рік для Херсонщини

Яким був політичний рік для Херсонщини

2017-ий рік добігає кінця. І настав час підводити певні підсумки. Яким було політичне життя на Херсонщині у році, що минає?

Про це, в інтерв'ю для "Херсонців", ми запитали голову Херсонської обласної організації Комітету виборців України (КВУ) Дементія БЄЛОГО.

- Дементію Васильовичу, чи можна назвати 2017 рік політично стабільним та спокійним для Херсонщини?

- Можна сказати, що у цьому році на Херсонщині та в Україні не було значних потрясінь та жахливих трагедій. Але чи є така ситуація спокійною та стабільною? Ні. На фронті постійно гинуть наші солдати. Економічна ситуація є невпевненою. Нібито, курс долара десь втримався на межі, а зарплатня навіть зросла, але явно не може догнати ціни, які злетіли вгору.

З одного боку у нас безробіття, а з іншого – неможливо знайти кваліфікованих спеціалістів. Політичні потрясіння у році, що минає, відсутні, тобто всі, хто вірив у зраду, так й залишаються вірними своїм переконанням й мають на це безліч підстав та фактів. А всі, хто вірить у перемогу – бачить її переконливе сяйво у тих подіях, що зараз відбуваються в нашій країні та в нашому регіоні.

Але на цьому фоні - Херсонщина, як й вся країна зараз перебуває на марші. Все навкруги впевнено змінюється. Й ці зміни стають все потужнішими та помітними. Не зрозуміло, чи добре це, чи погано, але країна та наша область змінюється. Відбуваються реформи, змінюється склад та обличчя нашої влади, а попереду зміни в охороні здоров'я, освіті, житлово-комунальній сфері. Тому, 2017 рік не був для нашої області ні стабільним, ні спокійним.

- Які політичні тенденції можна було спостерігати цього року в нашій області?

- Перша тенденція: корупцію побачили всі. Вона стала для всіх видимою й її розміри всіх вжахнули. Завдяки реформам, ми тепер бачимо чисельні зловживання чиновників, їхніх кумів, працівників комунальних підприємств, їхніх любих друзів, дружин, коханок, дітей та онуків.

Бачимо й поки що не можемо нічого зробити. Системи типу YouControl або Prozzoro чи інших не менш ефективних електронних інструментів швидко відкриють нам всі зв'язки, суми та схеми. Але ми, звичайні громадяни, повною мірою поки що не вміємо цим користуватися та не знаємо, що робити з цими знаннями.

Бо наявна друга тенденція: тимчасова безсилість антикорупційної складової правоохоронної системи. Майже кожного тижня херсонцям повідомляли про обшуки в установах влади. Кожного місяця когось із високопосадовців затримували на хабарях та припиняли незаконні оборудки.

Але рівень хабарів, як розказують «ті, хто знає», поки що лише зростає. Й поки що ніхто не сидить. І це дратує. Бо, по-перше, ми ще не знайомі із справжньою судовою системою. А справжня судова система розрахована на невпинну поступовість своїх дій. Покарання обов'язково буде, але на все потрібен час та терпіння.

Нажаль, ми не маємо ні часу, ні терпіння. А, по-друге, ми маємо всі шанси так й не дочекатися справжньої правової держави та покарання корупціонерам. Бо пострадянська система постійно відроджується на всіх рівнях. Й дуже вдало мімікрує. Правоохоронці проводять якісь показові затримання, які розвалюються під час розгляду у судах або складають протоколи про корупцію за суто формальними та незначними фактами.

І ми можемо розраховувати лише на наполегливість громадянського суспільства, створення механізму політичної конкуренції, на професіоналізм «детективів НАБУ» та на допомогу західних союзників, які вже зараз досить жорстоко вимагають від нашої влади продовження реформ та гарантій захисту новим органам боротьби із корупцією.

Третя тенденція: херсонці все більше відчувають себе Україною. Й готові наполегливо відстоювати свої погляди. За три роки з 2014 по 2017 ми пройшли величезний шлях українізації та декомунізації. Відтепер бути «ватним» та «совєтським» вже не у «тренді». Й по закону конформізму, така атмосфера грає на користь зміцненню України.

Зараз більшість херсонців відкрито та впевнено підтримують зусилля по поширенню та зміцненню української мови. Навіть коли ці ініціативи робляться поспіхом, непродумано, як це було цього літа із бажанням швиденько українізувати всі перші класи російськомовних шкіл. Реалізація цієї ініціативи нагадала, що навіть й після чверті сторіччя з часу розпаду СРСР, «радянська кампанєйщина» здатна на відтворення у нових українських умовах.

Так чиновники за два місяця перед початком нового навчального року раптово вирішили провести таку собі швиденьку українізацію. Підручників на той момент не було в достатній кількості, методичних матеріалів не було, із вчителями не було проведено відповідної перепідготовки. І все одно, незважаючи на негативні наслідки, – велика кількість херсонців схвально поставилася до ініціативи широкого впровадження української мови у навчальний процес.

Четверта тенденція: фронтовики стають серйозною суспільною силою. Й ця сила може стати гарантом суспільних змін, а може стати деструктивом. Нагадаю лише кілька яскравих прикладів. Так, на початку року група з більше ніж десяти учасників АТО «застосували фізичну силу» до начальника Головного управління Держгеокадастру за те, що в Управлінні зволікали із розглядом заяв атошників.

Пізніше стався випадок із лікарем Олешківської лікарні, який нібито вимагав хабара з учасника бойових дій. В результаті ветерани заступилися за свого побратима та «поговорили по-чоловічому» із тим лікарем. УВеликоолександрівському районі група ветеранів АТО на знак протесту проти роздавання громадських пасовиськ у приватні руки перекрила залізничне сполучення та зупинила рух пасажирського потягу.

Тобто, учасники бойових дій дуже гостро реагують на несправедливість й намагаються з нею боротися. Нажаль, цього року також посилилися й тенденції «приватизувати» рух фронтовиків з боку різних місцевих «баронів» та «феодалів».

Це не зовсім вдається, тому проявилася в повній мірі й п'ята тенденція – наполегливі спроби під благородним виглядом захисту громадського порядку та розвитку патріотизму, створювати «громадські формування» «із охорони порядку», а насправді «приватні загони» та навіть намагатися фінансувати їх за бюджетні кошти. Ці «громадські формування» іноді розпочинають гратися у самостійні забавки та брати участь у рейдерських захопленнях, які стали цього року сумним явищем в нашій області.

Можна довго перераховувати різні суспільно-політичні тенденції 2017 року, бо цей рік був багатим та різноманітним. Хотілось би назвати й цікаві прояви зростання громадянської свідомості. Ця тенденція проявилася під час кампанії за підвищення якості пасажирських перевезень у Херсоні.

Також не можна оминути й постійні спроби радикалізувати чи маргіналізувати громадський рух, перетворити громадських діячів на «городськихсумасшєдших» або використовувати високу довіру до громадських активістів для вирішення особистих цілей. Й таких випадків було достатньо в нашому місті.

Хочеться також назвати й пастки, які проявилися цього року. Пастки, в які може попастися наше херсонське суспільство. Це високий рівень різних соціальних фобій. Можна згадати скандал, який виник навколо спроби встановити скульптурну композицію Роксолани та Сулеймана біля турецького ресторану або тяжкий шлях ісламської громади для отримання законного права на будівництва свого релігійного центру.

Чи справжнє випробування, яке пройшло ЛГБТ товариство для того, щоб провести Марш проти дискримінації у нашому місті. І цей Марш відбувся завдяки професійним діям поліції. Всі ці факти вказують на те, що нашому суспільстві потрібно звернути увагу на подолання ксенофобії, яка серйозно може отруїти наше життя. Хоча, ми всі розуміємо, що ксенофобія – це наслідок бідності, безробіття та поганої освіти.

- Поговоримо про ситуацію в обласному центрі. Як ви оцінюєте роботу нинішнього складу херсонської міськради 2017 року? Чи відрізняється ефективність їх роботи від їх колег попередніх скликань?

- Насправді, я розчарований якістю роботи нинішнього складу Херсонської міської ради. Ми мали багато сподівань на цей постреволюційний склад міської ради. Херсон давно потребує реформ, позитивних змін, більшої прозорості та меншої кількості бюджетних крадіїв. Результати виборів у 2015 році давали надію на зміни. Депутатський корпус значно оновився. До міської ради було обрано багато представників постмайданівських партій. Нажаль, сподівання не втілилися у життя.

Цим невдачам є логічні пояснення. По-перше, вільні вибори у нас відбулися вперше за багато років. По-друге, у нас відсутні політичні традиції, немає відчуття політичної відповідальності. Низька політична культура. Потрібен час, хоча б два - три виборчих цикли для становлення демократичних традицій, зародження інституційної політичної пам'яті, появи відповідальності. Ідеальним було б кардинальна зміна термінів проведення виборів. Бажано, щоб місцеві вибори проводилися кожні два – три роки. Такий крок прискорить становлення політичної системи та нових відносин.

На сьогодні ж в міській раді сформувалася дуже дивна більшість, яка базується не на спільності політичних поглядів, а на спільності поточних інтересів окремих депутатів та бізнес-груп. Разом та скоординовано голосують представники Опозиційного блоку, «Нашого краю», ВО «Свободи», Радикальної партії Олега Ляшка та депутати з інших фракцій, які за цей час отримали різноманітні посади в комунальних підприємствах. Ми маємо такий собі політологічний нонсенс, який окремі спостерігачі називають «клептократичною більшістю» від давньогрецького κλέπτειν – красти.

Навіщо вводити партійну систему на місцевих виборах, якщо партії не виконують головного завдання – об'єднання громадян із спільною політичною та ідеологічною позицією задля змін в суспільстві? На сьогодні політичні партії – це фірми по наданню послуг по потраплянню до виборних органів влади.

Політичні партії меншості та незадоволені виборці спробували зламати цю неприродну більшість та реалізувати своє право на відкликання депутатів, які не виконують передвиборчі обіцянки. Нажаль, ця ініціатива, завдяки роботі високооплачуваних юристів, була провалена.

Можна констатувати, що на сьогодні міська рада не має системного бачення розвитку міста, реагує лише на загрози та короткотермінові завдання й складається таке враження, що наші депутати або «затикають дірки», тобто вирішують термінові проблеми, або «пилять бюджет». Найбільш яскравим прикладом такої хронічної відсутності бажання щось зробити на перспективу є транспортна криза.

З січня, коли гостро стала проблема низької якості пасажирських перевезень у Херсоні, – за дев'ять місяців з боку депутатів та влади нічого не було зроблено для того, щоб якось змінити ситуацію на краще. Хоча громадські групи напрацювали рекомендації та проекти нормативно-правових документів на цю тему: бери та користуйся.

У 2017 році ми спостерігаємо системне відкатування від демократичних надбань 2014 – 2015 рр. Прозорого призначення на публічних конкурсах керівників підрозділів, фактично, немає. Діяльності на підставі системного плану змін – немає. Процедури прямої демократії поступово згортаються.

Саме у 2017 році представники міської влади дискредитували механізм електронних петицій та ігнорують вимоги їх обов'язкового розгляду. Припинив виконуватися Статут міста щодо вимог розгляду резолюцій громадських слухань на сесіях міської ради. Депутатська більшість весною цього року провела навіть справжній «контрреволюційний» заколот, в результаті якого порушені права багатьох опозиційних депутатів на участь у роботі депутатських комісій.

- А чи існує конфронтація між міським головою і міськими депутатами, про яку так багато говорять? Якщо так, то який, на Вашу думку, є вихід із цієї ситуації?

- На мою думку, в Херсонській міській раді немає ні конфронтації, ні підстав до конфронтації. Якщо «свободівці» та колишні регіонали синхронно голосують за спільні питання, якщо представники колишнього Майдану та Антимайдану стають один одному кумами, то про яку конфронтацію може йти мова?

Ситуація така: міський голова має більшість у міській раді. Меншість позбавлена впливів на ситуацію, частина депутатів навіть позбавлена законного права на роботу у постійних депутатських комісіях. Окремі представники меншості піддаються тиску та дискредитації.

Ми пам'ятаємо, як весною 2016 року одна з найближчих радників міського голови вкинула в сесійній залі міської ради (!) за комір одному із депутатів, який є лідером меншості, оселедець. Випадок, який не лізе в жодну голову! Ми бачимо, як окремі депутати постійно піддаються брутальній лайці в соціальних мережах.

Все це на мові конфліктологів називається ескалація конфлікту та деперсоналізація й дегуманізація політичних опонентів. Тобто, ми бачимо свідомі дії по створенню напруження в міській раді. Ймовірно, це комусь вигідно.

- Ви вже не перший рік моніторите, як депутати херсонської міськради проводять особистий прийом громадян. Чи покращується ситуація з часом і які результати ви побачили цього року?

- Так, ми проводимо постійний моніторинг роботи депутатів й прийшли до висновку, що коли робота депутатів є під постійною увагою журналістів та городян, то є й результати. На сьогодні ситуація є незадовільною. Інформацію про депутатський прийом знайти дуже важко. В серпні – вересні в рамках кампанії атестації депутатів місцевих рад ми провели перевірки та виявили значне погіршення в рівні доступності інформації про прийом депутатів та й, власне, сам прийом майже ніхто з депутатів не вів. Усього десять з п'ятдесяти депутатів, яких ми відвідали, були на своєму місці.

Й ми виявили цікаву закономірність: частина депутатів скаржилася на те, що прийом виборців втрачає свій сенс. Дійсно, всі спроби реформувати депутатську роботу у Херсоні провалилися. У нас немає депутатських фондів, які можна було б витрачати на вирішення проблем у виборчих округах, у нас був «завалений» бюджет участі, який би стимулював активність городян та депутатів на округах. Кошти на вирішення проблем виборців міськвиконком виділяє у залежності від політичної лояльності. Як сказав один з депутатів: «мені соромно вести прийом виборців, бо я не можу нічим допомогти своїм виборцям... »

- Продовжуючи тему відносин депутатів і виборців. Яка ситуація із виконанням обіцянок народними обранцями (як міської, так і обласної рад)? Чи змінюється динаміка виконання обіцянок в залежності від скликання?

- У ситуації із виконанням передвиборчих обіцянок склалася взагалі патова ситуація. Пропозиції громадськості зробити передвиборчі обіцянки депутатів міських рад публічними, тобто опублікувати їх на офіційному сайті, переробити їх у плани ради (є такий нормативний документ), робити звіти по їхньому виконанню – всі ці ініціативи громадськості не були підтримані депутатами.

Ці пропозиції не набрали необхідної кількості голосів. Й ми констатуємо, що у 2017 році депутати Херсонської міської ради намагалися утаємничити свої обіцянки тим, що не підтримали програму висвітлення своєї діяльності. Така ось неприємність сталася цього року. Але даремно депутати вважають, що їм вдасться замовчати виконання своїх обіцянок.

- Поговоримо про обласну раду. Як ви оцінюєте якість її роботи?

- До речі, якщо говорити про рівень відкритості, то керівництво обласної ради надало можливість всім партіям, які пройшли до ради, оприлюднити на офіційному сайті свої передвиборчі програми. І це є великий плюс для голови обласної ради. При цьому, такою можливістю скористалися лише одна чи дві партії. Ось такий парадокс.

2017 рік в обласній раді можна назвати роком позиційної «війни» із облдержадміністрацією за право розпоряджатися майном та коштами. Мабуть, найбільш гостра фаза цієї «війни» була на початку березня, коли депутати Херсонської обласної ради більшістю голосів повернули собі право здійснювати процедури замовлення на роботи, які проводяться за рахунок обласного бюджету. Ця практика існувала до 2011 року, а пізніше, під час концентрації повноважень у президентській вертикалі за часів Віктора Януковича, ці повноваження переобрала на себе облдержадміністрація.

Цю ініціативу обласних депутатів голова ОДА Андрій Гордєєв назвав проявом політичної корупції та «безпрєдєлом». Крім цього було багато й інших епізодів «війни». У цьому протистоянні ми не повинні забувати, що за депутатами є право, яке вони отримали із голосами виборців, бо ми голосували за цих депутатів. Найголовніше, щоб наші депутати розпоряджалися правом, яке ми їм надали, в наших інтересах. Нажаль, при формуванні бюджету на 2018 рік проявляються спроби «оптимізувати» витрати на заклади культури та охорони пам'яток історії.

- Цьогоріч на Херсонщині відбулись вибори до кількох ОТГ. Чи був процес волевиявлення по області спокійнішим і прозорішим, аніж у Херсоні?

- Взагалі, ми, насправді, мало знаємо про вибори до сільських рад. Вони завжди проходять на периферії громадської уваги. Завжди нашу увагу привертають великі обласна та міські ради, де під час виборів киплять пристрасті, або цілі райони, на прикладі яких ми можемо проаналізувати результати партійного голосування. А сільські ради завжди залишалися поза нашою увагою. Й тут чи не вперше ці сільські вибори опинилися у центрі уваги.

І ми дізналися, що тамтешні кандидати віддають перевагу позапартійному статусу та самовисуванню, що все відбувається спокійніше, а голоси виборців цінуються вище, бо часто перемогу може принести навіть один голос твого сусіда.

Але за підсумками виборів до ОТГ ми також дізналися, що й на самому базовому рівні волевиявлення виборців може відбуватися вільно, спокійно та без порушень, коли місцевий адміністративний ресурс не задіяний у цьому процесі.

- До речі, стати депутатками та головами ОТГ виявило бажання багато жінок. З чим пов'язана ця тенденція? Чи подібне явище було завжди?

- Насправді, ні. Це – ілюзія. В області створено вже 26 об'єднаних громад, з яких в двох відбудуться вибори 24 грудня. З 24 громад лише в 5 ОТГ головами стали жінки, частина з яких були вже були до того сільськими головами. Тобто, статистика не виявляє якусь надвисоку активність жінок.

Але з іншого боку, цей парадокс відомий здавна, така собі гендерна піраміда: на нижчих керівних ланках, в сільських радах відносно багато жінок, але чим вище посада, тим менша кількість жінок. Це – прояви гендерної нерівності, які потрібно долати. Для цього потрібно підвищувати політичну культуру та впевненість жінок-політиків в собі. І, до речі, хочеться відзначити зусилля в цьому напрямку, які здійснюють жіночі організації, зокрема центр «Успішна жінка».

- Від депутатів перейдемо до перших осіб області. Якщо я не помиляюсь, то минулого року ви називали Андрія Гордєєва ефективним головою ОДА. Чи можете ви назвати його таким цього року і чому?

- Ми на початку року оприлюднили результати соціологічного опитування виборців Херсону. За цим дослідженням, діяльність голови Херсонської облдержадміністрації Андрія Гордєєва виборці оцінили на 2,6 бали за 5-бальною шкалою. 15,5% городян поставили йому оцінки «5» та «4». Негативно його діяльність оцінили 39,8% городян. Для порівняння, у лютому 2013 року діяльність тодішнього голови Херсонської облдержадміністрації, керівника обласної організації «Партії регіонів» Миколу Костяка позитивно або скоріше позитивно оцінило 38,7% городян, а негативні оцінки склали 30,4%.

Як це виглядає у загальноукраїнському масштабі продемонструвало вже загальноукраїнське дослідження Комітету виборців України за підсумками 2016 року. Згідно із результатами рейтингу, голова Херсонської облдержадміністрації Андрій Гордєєв тоді опинився на останньому місці серед своїх колег. Рейтинг складається з двох частин – показників соціально-економічного розвитку та опитування експертів.

В ході опитування експерти оцінювали шістнадцять показників. Низькі оцінки діяльності керівника обласної виконавчої влади були поставлені за рівень боротьби із корупцією, залучення інвестицій, розвиток екологічних ініціатив та втілення стратегії розвитку регіону (всі по 1 балу з 5). Натомість, високі оцінки були поставлені за взаємодію із громадськістю (4 бали) та прозорість роботи (3,5 бали). Середня оцінка роботи за 5-бальною шкалою дорівнює 2,03 бали.

Тобто, на початку року ми бачимо не дуже втішні оцінки роботи нашого голови ОДА. Але Андрій Гордєєв – молодий та енергійний посадовець реалізував кілька потужних ініціатив, постійно відвідує райони області. Вже через півроку у загальноукраїнському рейтингу голів облдержадміністрації Андрій Гордєєв піднявся з останнього 24 місця на 18. Й це є закономірно.

- Чи можна сказати щось подібне про голову обласної ради Владислава Мангера?

- Нажаль, подібні рейтинги по відношенню до голів обласних рад в Україні не проводяться, й тому ми не можемо навести аналогічні результати досліджень щодо Владислава Мангера. До речі, на мою думку, відсутність регулярних відкритих соціологічних опитувань є мінусом для нашої влади. Ми часто спираємося лише на свої суб'єктивні уявлення або на думку найближчого оточення.

Вже багато років херсонські соціологи пропонують створити регіональний центр по вивченню громадської думки в області. Якщо б ця ініціатива була б реалізована, то це б допомогло б приймати рішення, спираючись на волю громади.

- Кінець року – не лише час підбивати підсумки, а й робити прогнози на майбутнє. Чи можете спрогнозувати, як будуть поводити себе наші політики за рік до виборів?

- Всі прогнози показують, що якщо не буде ескалації військових дій або гібридної війни, то ми можемо сподіватися на покращення й економічної, й соціальної ситуації. Але те, що 2018 рік буде передвиборчим роком, то це призведе до зростання політичної напруги.

Нам з телеекранів політики будуть говорити про значне погіршення ситуації й по прості рецепти від усіх політичних, соціальних та економічних хвороб, й ми можемо в це повірити. І тоді нам може бути погано...

Запитувала Олена ПІМЕНОВА