Херсонцям про «брудні технології»: адміністративний ресурс

Виборчий процес, який триває у окремих частинах нашої країни, в тому числі на Херсонщині, знову «засвітив» ті проблеми,про які не раз говорили фахівці і політичні технологи, оглядачі, журналісти і самі виборці – адміністративний ресурс, який є однією з складових досягнення «перемоги» на виборах.

Адмінресурс – можливість впливати на певну частину людей через ті можливості, які є в руках одного з кандидатів завдяки тому, що він займає відповідну посаду у вертикалі влади. Чим вище посада, тим більше можливостей.

На чому будується технологія? На чому спрацьовує? Навіщо взагалі голосувати за того, хто приходить до влади шляхом омани і зловживань?

Можновладці, які беруть участь у виборах, знову й знову використовують ті методи, про які у насправді демократичній країні навіть і подумати не можуть.

Уявляєте як Девід Кемерон, Прем'єр-міністр об'єднаного Королівства, на туманному Альбіоні, викликає до себе міністра юстиції і ставить перед ним завдання: «Всі в'язні повинні проголосувати за те, аби Англія залишилася у складі ЄС».

Можна собі таке уявити? Неможливо. І це при тому, що сам пан Кемерон був не тільки ініціатором проведення плебісциту, але й активно агітував за те, аби Англія залишилася у складі ЄС.

Британці висловилися за вихід зі складу ЄС, і ні який адміністративний ресурс на кшталт: «Забезпечення явки батьків учнів Кембриджу, які повинні проголосувати «за» ЄС», або «Подача звіту з фотографіями бюлетенів у кабінет першого заступника наступного дня, з 10 до 12 години» не був «включений».

Не було й написання заяв про «Звільнення за власним бажанням з відкритою датою» у разі неправильного результату. Нічого цього там немає й бути не може. Вони не тільки поважають людей, вони сумлінно виконують Закон.

Вони навіть уявити собі не можуть ситуацію, коли директор школи викликає класних керівників і роздає завдання скільки батьків дітей повинні проголосувати, і яким повинен бути результат.

Серед наших читачів чимало тих, кого викликали як батьків у школу і переконливо «просили» проголосувати так, як треба, інакше потім у дітей будуть «проблеми» з атестатом.

І не треба говорити, що цього ніколи і ні з ким не було. Було. Це відомо. Просто батьки мовчать. Чому? Бояться, щоб вчитель не знизив оцінку, яка вплине на суму балів у атестаті.

Ось чому чиновники так не люблять проводити вибори влітку – вплив падає: вчителі у відпустках, батьки з дітьми роз'їхалися, немає з кого формувати «переможну» електоральну базу тих, хто буде голосувати «правильно».

Влітку важче впливати і на членів комісій, які формуються у т.ч. і за рахунок вчителів та технічного персоналу шкіл.
Не секрет, що директори шкіл отримують завдання знайти людей, які будуть працювати у складі ДВК і «правильно» рахувати, підписувати порожні підсумкові протоколи, у які будуть проставляти «правильні» результати.

Шкільні вчителі дуже часто стають членами тих ДВК, які сформовані на базі школи де вчитель працює, що дає можливість і його контролювати, і на батьків впливати.

Теж саме можна сказати й про медиків. Особливо про середній та молодший медичний персонал. Від головного лікаря завідуючі відділеннями отримують рознарядку – скільки голосів повинно принести кожне відділення.

У разі невиконання, покарання чекає всіх: від санітарки, яка «не так» проголосувала, до головного лікаря, якій не «організував» правильно процес. От і виходить, що людьми не тільки маніпулюють, «організатори» принижують їх честь та гідність...

Що вже тоді говорити про пенітенціарну систему, де в'язні напряму залежні від волі керівників колоній та в'язниць.

Це тільки наївні вірять у те, що кожен в'язень вільний у своєму виборі, що він може голосувати так, як йому заманеться.

На ділі все не так. Та людина, яка має у своїх руках владу, і яка може «придавити» начальника колонії, м'яко натякає йому, що бажано, аби в'язні відсотків на 80 – 85 проголосували за «правильного» кандидата.

Можна більше? Так, можна, як за Путіна на минулих виборах, один з округів показав проміжний результат – 103%... Але це смішно – ні хто не повірить у «правдивість» такого результату.

Треба зберігати «обличчя» і робити вигляд, що все відбувається демократично. Тільки з певною поправкою: голоси віддають за «правильного» кандидата – масово, а решту розподіляють серед тих, хто не заважатиме перемагати «переможцю», в'язні не «голосують» за його головного суперника.

Під час минулих виборів до ВРУ, на Херсонщині, ми мали можливість у цьому переконатися. Не даремно одного з діючих провладних депутатів ВРУ називають «парламентарем в'язнів».

Два роки тому мінімальна кількість голосів «переваги» у в'язницях, дозволила «перемогти» провладному кандидату.

Тоді, «дивним чином», ув'язнені «прониклись» підтримкою самі тієї людини, яка представляла партію влади. Цих голосів і вистачило для «перемоги».

Фахівці цивілізованого світу давно говорять про те, що людину на час відбування покарання, треба лишати права обирати. Якщо вона не може бути «обрана», тоді чому ж може «обирати»? Це не зменшення демократичних прав людини, це захист результатів волевиявлення товариства від фальсифікацій.

Адже відомо, що в'язні знаходяться під двома рівнями «контролю». З одного боку – адміністрація; з іншого – «паханат» (можливо там це називається якось по-іншому, автор, на відміну від колишнього Президента, не володіє тонкощами термінології).

Відомі випадки, коли ув'язнені 100% проголосували проти того, за кого «наказували» керівники колоні. Максимум підтримки получав той, на кого вказував «авторитет». Внутрішня ієрархія виявлялася більш «суворою» і дієвою, ніж влада начальника колонії.

Цікаво, чи є у когось із сьогоднішніх кандидатів по ОВО № 183 зв'язок з в'язницями, з тими, хто може дати відповідну команду і ув'язнені будуть голосувати не за того, на кого вкаже керівник колонії, а їй людина, яка сидить у головному кріслі міста, області чи держави, а саме так, як того захочуть інші люди?

Цікаво подивитися на вираз обличчя одного з претендентів на крісло депутата, коли він дізнається, що вже пораховані голоси «за» виявляться проти.

Чесно кажучи це один з тих випадків, коли за таке задоволення – не гріх і заплатити. Чи піде хтось з кандидатів на такий крок?

Ще один варіант – збирання голосів на підконтрольних підприємствах. Слава Богу, сьогодні їх не багато, але вони є, і їх будуть використовувати на всі 100%.

Не секрет, що працівників комунальних підприємств вже не раз шикували у «стройні» ряди, і вони приходили голосувати під чіткими контролем своїх начальників. Не думайте, що це так вже й мало. Потроху тут, потроху там, а у підсумку – чимало голосів.

Точно у «прольоті» владні кандидати зі студентами... Тут, повний «облом»: студенти роз'їхалися по домівках. У липні, коли у розпалі канікули, студентів не побудуєш у ті ж «стройні» ряди, і не поженеш голосувати «стадом» під суворим наглядом декана та куратора групи.

Минулі вибори це так само демонстрували. Один з претендентів, який мав відношення до навчального процесу у вищій школі – показав «майстер-клас» використання адміністративного ресурсу.

На тих дільницях, де зафіксоване масове проживання студентів відповідного вишу (гуртожитки) - студенти голосували групами. Була рознарядка: коли, яка група, якого факультету збирається біля виборчої дільниці (аби не привертати увагу спостерігачів масовим напливом) і під керівництвом куратора голосувала.

Студенти народ «просунутий» щодо технологій і вміння справлятися з телефонами і фотокамерами на них: при виході з дільниці, вони демонстрували відповідальній особі фотозображення з позначкою проти «правильного» кандидата.

Ті студенти, які ризикнули й не прийшли, або голосували «не так» з часом отримали «привіт» від декана: або забраковану курсову роботу, або не зарахований залік чи двійку на екзамені, що потягло скасування стипендії.

Не секрет, що для наповнення дільниці «правильним» голосами є інша технологія. Тим категоріям студентів, які дуже залежні від деканів (або прогульники, або «відмінники», які мріють про стипендії і «червоні» дипломи), пропонували зареєструвати на тимчасове проживання у гуртожитку: батьків, рідних, друзів – кого завгодно.

Треба було «пожити» півтора-два місяці у гуртожитку, а у день голосування віддати голос за «правильного» кандидата. Відомо, що у окремих кімнатах «реєстрували» до 200-от «додаткових» осіб.

Таку технологію адміністративного ресурсу намагаються розкрутити й зараз. Як розповідають обізнані люди, вже два місяці декани мають «головний біль»: організовують студентів, які 17 липня повинні опинилися на дільниці і проголосувати за людину, яка «приведе країну до процвітання».

Де ж Сумління? Де Повага до Людини? Хіба про таке хтось думає? Чи можна в принципі поважати людину, яка примушує тебе утискаючи твої права?

Ще одна категорія тих, хто потрапляє під тиск – мешканці села, які так само залежні, так само голосують як «попросять», або «натиснуть». Правда у селі тиснути зараз майже немає на кого.

Коли були великі господарства, кооперативи, було про що говорити. Зараз можна розраховувати хіба, що на голову РДА, його заступників та їх родичів, які зацікавлені у тому, аби вони залишалися при посадах. Ну, ще, ті ж працівники: шкіл, лікарень, нечисленних комунальних підприємств.

То, що, невже село залишається поза адміністративним впливом? Ні, нізащо. Там діють в інший спосіб – непрямий підкуп. Селяни, люди до певної міри наївні, вони все ще вірять у те, що людина діє від щирого серця, і насправді щось робить для покращення життя людей села.

Ті, у кого в руках влада, використовують іншу форму адмінресурсу – у райцентр, селище, село починають «вливати» гроші: щось «будують», «ремонтують», «дарять», «роздають».

Все це або придбано на гроші самих підприємств (вже є зафіксовані факти, коли кандидат «дарує» те, що придбане підприємством за власний кошт), або за бюджетні гроші, або взагалі отримано безкоштовно («гуманітарка»).

Все це видають за досягнення «правильного» кандидата. Коли роздають обов'язково нагадують прізвище – від кого, і розповіддю про те, як добре він працює, як турбується про село, як буде ще «краще» після того, як він стане депутатом.

Люди вірять... У що? У те, що буде подолано корупцію? Ким? Тим, хто її організовує? Коли? Тоді, коли крадуть вже не сотнями, а мільярдами доларів? Люди у селі на цьому не розуміються. Їм «видають» подачки у вигляді «секонд-хенду» за щиросердну щирість.

Хоча, це підступний підкуп, обман, це приниження людської гідності. Треба було довести людей до відчаю, коли вони готові приймати у подарунок будь-яке ганчір'я, дякувати за це і називати людину, яка вкрала у них гроші й майбутнє «благородним лицарем», що бореться з олігархами, коли він сам ним є...

Людей оманюють, а вони вірять. Підкупають, а вони готові продати себе за гроші, яких вистачить хіба що на кілограм м'яса. Підкуп, залякування, надання «допомоги» за рахунок самої людини – все це складові адміністративного ресурсу.

Люди, невже вам не набридло, що вами маніпулюють? Невже ви готові й далі голосувати за тих, хто вами потурає? Невже ви продовжуєте вірити у те, що той у кого є фабрики й заводи, у кого в руках влада, він зміниться і витративши гроші на підкупи і рекламу свого «світлого імені» буде щось змінювати?

Ви вірите, що людина, яка залежить від машини адміністративного ресурсу вищого рівня, буде голосувати не так, як від неї вимагатимуть? Ви не бачите, що відбувається у країні? Вам подобається жити у злиднях? Ви думаєте, що ті, хто краде мільярдами раптово зупиниться, і буде посипаючи голову попелом просити у вас пробачення?

Такого не буде ніколи, і поки ви їх не виженете, вони будуть з вас знущатися.

Часто звучить питання: «За кого голосувати?». Не знаю за кого голосувати «за», але точно знаю за кого голосувати «проти». Задумайтеся...

Сергій ОСОЛОДКІН

© 2008 - 2024 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: khersonci08@gmail.com, контактиархівТеатр Куліша - Херсон