Жахи «елітного» житла: деякі новобудови смертельно небезпечні

Жахи «елітного» житла: деякі новобудови смертельно небезпечні

Купуючи нову квартиру, ви можете не лише придбати мішок халеп, але й ризикуєте власним життям

Нещодавно «ПіК» писав про своєрідний рейтинг найнебезпечніших будинків. Перше місце у ньому посіли «хрущовки», які, можливо, таки розселять, якщо будуть прийняті нові правила, згідно з якими для розселення будинку буде достатньо згоди лише 60 % мешканців.

Але мешканці «хрущовок» не в захваті від ідеї переселитися у нові будинки. Адже досвід показує – чим новіший будинок, тим менше він простоїть. Причому це стосується не просто «нових», а й так званих «елітних» будинків, які насправді бувають просто таки небезпечними для життя.

Прокляті будинки

Днями, наприклад, інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Києва заборонила експлуатацію недобудованого будинку на Дніпровській набережній через відхилення від затвердженого проекту. Але насправді з відхиленнями будуються майже всі будинки! Наприклад, мешканці «розкішного» житлового комплексу Riviera Riverside давно воюють із забудовниками та навіть створили сайт, на якому ведеться «хроніка бойових дій». Сайт має красномовну назву «Riviera Riverside. Территория жилищного беспредела».

Але протяги через неякісні вікна чи проблеми з опаленням – це «квіточки» у порівнянні з проблемою, з якою стикнулися мешканці висотки по вулиці Вадима Гетьмана. Пам'ятаєте? 30 травня цього року «наворочений» будинок запалав, як свічка, вигорів до 21-го поверху. І це була вже четверта (!) пожежа в елітному будинку. На щастя, всі залишилися живими, але мешканці цього будинку на Шулявці називають його «проклятим».

Та прокляття тут ні до чого. Насправді все простіше – більшість забудовників безбожно дурять покупців, економлячи на матеріалах і технологіях шалені гроші.

Гори, гори ясно!

Аби вияснити, на чому реально економлять забудовники, я звернулася до свого доброго знайомого, який протягом років працював (і працює) головним інженером проектів на будівництвах різного призначення. Називатися він не схотів (мабуть, щоб не псувати стосунки із забудовниками), але розповів багато чого цікавого.

Взагалі собівартість одного метра десь 550–700 у. о. Продаються вони (принаймні у столиці) за 900–1000 у. о. Здавалося б, непоганий зиск. Але забудовнику цього замало, і він починає «шахер-махери» з матеріалами, через які потім і виникають проблеми.

Наприклад, будинок на Шулявці за проектом і сертифікатами мав бути обкладений пінопластом, який зроблено з полімеру марки ПСВ-С (самозатухаючий вспінений полістирол). Він дорожчий за звичайний ПСВ, який, наприклад, використовується при упаковуванні побутової техніки.

Але що роблять виробники, аби здешевити продукцію? Вони домішують відпрацьований ПСВ до «пожежостійкого» пінопласту, і він... горить синім полум'ям! А як може бути інакше, якщо там до 80 % ПСВ? Отже, при сертифікації матеріалу виробник подає зразки, які зроблені з урахуванням усіх норм. А далі... ніхто нічого не контролює.

Саме така історія з полімерними трубами для каналізації, гарячого та холодного водопостачання й опалення (виключення – комунікації «Водоканалу» та «Київенерго» – там ще дотримуються стандартів якості). Замуровані у стіни розподільні та підрозеточні коробки також часто зроблені не з самозатухаючого, а зі звичайного полімеру, який дуже добре горить. Схожі справи і з гофротрубами та теплоізоляцією: обладнання купується «кількістю побільше, ціною подешевше».

Наприклад, один із відомих забудовників Києва не розділяє пінопластовий утеплювач протипожежними розривами з мінеральної вати, вона відсутня в обрамленні вікон.

А ще забудовники часто не встановлюють у будинках сухотруби (пусті труби, якими у випадку пожежі можуть подавати воду пожежники). Якщо пожежні водопроводи є, вони не розбиваються по висотних зонах...

Тепер, коли я дивлюся на висотки, гадаю: чи то будинок, чи свічка?

Зекономити на всьому

На чому ще активно економлять забудовники? Замість броньованих дверей ставлять звичайні металеві зварні двері. На вікнах також можна зекономити – наприклад, поставити неякісне (зате дешеве) ущільнення. Нічого, що через рік-два вікна перекосить...

Ще які сюрпризи? Бетон для виконання монолітних робіт часто приходить із запізненням після початку первинного застигання цементу. Це – знижена міцність конструкцій. Покриття підлоги (так званий «пиріжок» підлоги) виконується також дуже приблизно, не за проектом. Звідси «чудові» звукоізоляційні якості перекриттів. Іще є батареї, запірна арматура, оздоблювальні матеріали... і на всьому можна зекономити.

А перевірити якість можна лише тоді, коли робиш капітальний ремонт. Але роздовбавши, приміром, підлогу, ви все одно навряд чи комусь щось доведете. Експертиза – справа муторна та дорога.

Існує ще одна стаття економії. Наприклад, у будинку розташовують торговельно-офісні приміщення безпосередньо під житловими приміщеннями. І відкривають, наприклад, кафе... для якого не роблять власний вентиляційний канал і каналізацію. А мешканці будинку мають нюхати кухонні аромати з кафе, а спільна каналізація забивається жирами (через відсутність жироуловлювача).

Кіт у мішку

Та що там вікна і двері! Навіть план квартири, яку пропонують інвесторам на стадії підписання договору, часто-густо відрізняється від реальності. Що ж робити? Потрібно законодавчо ввести специфікацію квартири (якої зараз немає), аби людина, купуючи її, знала, із чого вона зроблена. А нині ми отримуємо документи на право власності, а з чого зроблена ця власність – невідомо. Відступити від проекту і зекономити – справа доблесті й честі кожного забудовника та підрядчика.

Існуючий нині закон про регулювання містобудівної діяльності передбачає здачу об'єкта в експлуатацію за трьома підписами – забудовника, проектувальника та підрядчика. А тепер уявіть, що всі ці троє – в одній кишені? Адже при здачі реального будинку залучення Державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної інспекції – не обов'язкові. Проект узгоджено? Так. Експертизу зроблено? Так. Але експертизу проходить проект, а не готовий будинок.

От і купують люди замість «елітного житла» чортзна-що. І нічого нікому не доведеш.

Херсонцы в твиттере