Людьми торгують, як крамом

Олена НЕЧИПУРЕНКО (Новий день № 9 (5056) 28.02.13)

Межа цинізму, до якої скотилося суспільство, — трудове та сексуальне рабство, торгівля людьми та органами. І процвітають вони поруч: щоб потрапити в пастку, іноді достатньо зателефонувати за розклеєними по вулицях небагатослівними яскравими оголошеннями «Робота» або підсісти на гачок шахраїв, погодившись працювати за обіцяні великі гроші за кордоном. Часто-густо такі «вигідні пропозиції» стають для тих, хто зацікавився привабливою вакансією, дорогою в один кінець. Утім, у халепу потрапляють трудові мігранти, не лише подавшись заробітчанами в близьке чи далеке зарубіжжя. Виявляється, і в Україні можна стати заручником обставин, шанс виплутатися з яких доля дарує не кожному легковірному.

Херсонщина, зокрема, не вперше опиняється в епіцентрі гучних скандалів, пов'язаних із жорстокою експлуатацією людської праці в приватних господарствах, насильним утриманням найманих працівників, фактами їх побиття та доведення до фізичного виснаження. А оскільки до аграрного південного краю мігрують в основному гастарбайтери з сусідньої Молдови, заробітчани з західних областей нашої держави та місцеві жителі, здебільшого доволі специфічної категорії — безхатченки, безробітні асоціальні елементи, то саме вони й стають легкою здобиччю, якою можна безкарно маніпулювати та змушувати гнути спину по 12—16 годин на добу.

Поки місцева влада виправдовується тим, що на своєчасне відстеження подібних фактів та їх профілактику буцімто бракує ресурсів та досконалої правової бази, розслідуванням подеколи справді детективних історій і порятунком потерпілих займаються представники громадського сектору. Наразі з метою протидії торгівлі людьми в Херсонській області об'єдналися громадська організація «Успішна жінка», яка впродовж останніх 12 років надає дієву допомогу тим, хто потерпів від трудової та сексуальної експлуатації, обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді й міжнародна організація «Кампанія А21», яка професійно займається боротьбою з торгівлею людьми в усьому світі. Про те, що проблема рабства в нашій державі таки загострюється, свідчить прийняття в позаминулому році закону «Про протидію торгівлі людьми», а торік — відповідної державної цільової програми. Втім, між декларуванням боротьби з незаконним бізнесом, що визнаний міжнародним злочином, та її практичним здійсненням відповідними суб'єктами, як з'ясовується, — прірва. А тим часом люди все частіше стають добровільними в'язнями через власну необізнаність, матеріальну скруту, застосований

до них психологічний тиск, витончені схеми в обхід закону, а головне — через безкарність таких роботодавців, покровительство їхньої діяльності з боку правоохоронців та місцевої влади, байдужість свідків. Таким чином, потрапивши в лабети, людина не лише припиняє бути розпорядником власного життя, позбавляє себе волі, віддаючись на поталу рабовласнику, а й ризикує зникнути безвісти для рідних, заради яких і подалася на заробітки. Зазвичай саме нестатки штовхають на чужину виїжджати цілі сім'ї (чоловіків, дружин, старших дітей), залишаючи вдома немічних батьків, маленьких дітей або ж невиліковно хворих.

— Такі люди опиняються відрізаними від зовнішнього світу: в них забирають паспорти під виглядом необхідності оформлення реєстрації, а також мобільні телефони, їх утримують в антисанітарних умовах, на голодному пайку, —
пояснила специфіку рабського працевлаштування голова ГО «Успішна жінка» Анжела Литвиненко під час прес-конференції у прес-клубі «Новий день». — їх запевняють, що обіцяна висока зарплатня буде виплачена тільки по завершенні повного циклу сільгоспробіт, тобто коли вирощена продукція буде реалізована.

Наймити сліпо вірять обіцянкам і важко працюють, починаючи від етапу закладення розсади до збору врожаю. Навіть коли терпець уривається від виснаження та недоїдання, бранці не можуть залишити господарське обійстя, бо територія огороджена парканом і охороняться, на роботу їх вивозять теж під пильним наглядом, документів не повертають, та й у кишенях вітер гуляє. Так спливають місяці, півроку, рік. Хворим не надають медичної допомоги, а тих, хто намагається уникнути роботи або втекти, жорстоко б'ють, щоб залякати інших.

— Навіть якщо місцевим мешканцям і стає щось відомо про такі знущання, люди зазвичай не ризикують повідомляти в міліцію, — зазначає Анжела Литвиненко. — Пояснюють це тим, що правоохоронці, зокремадільничні, якраз усе це знають і зумисне закривають очі. Так, торік ми вивезли три автобуси рабів одного з фермерських господарств у Скадовському районі. Люди вирощували тютюн, упродовж року батрачили, недосипаючи й напівголодні. На заробітки приїхали дорідні чолов'яги, сповнені сил та бажання заробити на прожиття сім'ї, а вивозили звідти худющих знесилених примар. Жили в бараку з земляною підлогою, спали скопом чоловіки з жінками. Терпіли нелюдські умови, сподіваючись, що господар нарешті розрахується з ними і відпустить по домівках. Наостанок, уже в холоди, вони завантажили сирцем 9 довжелезних фур, вибиваючись із останніх сил, а навзамін так і не отримали ані копійки з обіцяних помісячно 5—9 тисяч гривень. Те, що з ними відбувалося, вони ретельно приховували, залякані хазяїном, який при розголосі пригрозив узагалі позбавити їх заробленого.

Хто знає, можливо так би і згноїв їх фермер у промерзлому бараці, без дров та їжі, якби 25-річна трудівниця на 8-му місяці вагітності не занедужала й терміново не знадобилася медична допомога. їй вдалося зателефонувати батькам у Молдову. Ось тоді правда й вилізла назовні. Про факт злощасного утримання людей і їх залякування повідомили в міжнародну правозахисну організацію «Ла страда», яка звернулася по сприяння до УМВС області та Херсонського обласного центру «Успішна жінка».

— Коли ми приїхали на місце, ледве пробившись через снігові замети, на території уже були дільничний та інші представники міліції. Як з'ясувалося, факт нещадної експлуатації людської праці документувався ще влітку, втім, хід справі ніхто не дав, оскільки залякані депортацією працівники запевняли, що в них усе гаразд і претензій вони не мають, — згадує Анжела Литвиненко. — Таким чином більше, ніж через півроку (!) на вимогу міжнародних правозахисників майже 70 зневірених батраків, переважно молдован, брудних та виснажених, перевезли до Херсона, розмістили в приміщенні, наданому релігійною організацією, доки владналися проблеми з їхніми документами і переправлянням через кордон. Практично кожному потерпілому знадобилася допомога психологів, багатьом — медиків. В однієї з жінок, яка 2 місяці пролежала без надання їй медичної допомоги, виявили останню стадію раку. Вона згодом померла. Вагітна народила в лікарні ім.Тропіних донечку. Медики виходили кволе дитя разом зі знесиленою породіллею. «Полоненим» нарешті повернули їхні паспорти, які майже рік пролежали в Скадовському РВ УМВС. Навіть коли їх уже довозили до кордону в Одеській області, люди в безнадії наївно ще сподівалися, що «господар» привезе їхні кровно зароблені. Марно. Повернувшись додому, чимало з них у відчаї взялися за чарку, адже рік вони не могли надіслати родині ні копійки і самі ледь живі повернулися...

Вони регулярно телефонують Анжелі Литвиненко, аби дізнатися, як просувається їхня справа в Скадовському суді, яку вони через обласну та Генеральну прокуратури наполягають перекваліфікувати та доправити на дорозслідування. Адже, незважаючи на тяжкість вчиненого фермером і обізнаність про існування проблеми, зокрема, начальника обласного УМВС Валерія Літвіна, до якого зверталися особисто, зайнятися розкриттям злочину досі ніхто не поспішає. Замість кримінального провадження за фактом важкого злочину проти кількох десятків осіб, ніби в продовження знущання над ними, відкрили адміністративну справу всього лише про порушення роботодавцем (рабовласником) Кодексу законів про працю. Тож замість адекватного провині покарання йому світить щонайбільше... штраф. Виявляється, не безпідставно 60% опитаних потерпілих від торгівлі людьми, ідентифікованих громадськими організаціями, не довіряють правоохоронним органам. Натомість саме невідворотність покарання винних у таких злочинах має бути ключовою в боротьбі з торгівлею людьми, трудовим та сексуальним рабством, причетністю до зникнення людей, — переконані громадські активісти.

Якщо Вам стало відомо про факти торгівлі людьми, утримання в трудовому чи іншому рабстві або Ви особисто стали жертвою, слід повідомити про це в правоохоронні органи, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, ХОЦ «Успішна жінка» (050) 195-06-46; (067) 952-06-95 Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

© 2015 ИА «Херсонцы». Все права защищены.
Информационное агентство "Херсонцы". Свидетельство о государственной регистрации: КВ № 272-135Р от 15.12.2011
Редакция сайта может не разделять мнение автора и не несет ответственности за авторские материалы.
При копировании материалов со страниц ИА «Херсонцы», для интернет-изданий – обязательна прямая открытая для поисковых систем гиперссылка.
Ссылка должна быть размещена в независимости от полного либо частичного использования материалов.
Гиперссылка (для интернет- изданий) – должна быть размещена в подзаголовке или в первом абзаце материала.
Email: kherson.inform@ukr.net