У каламутному гейзері й «рибка» непрозора

Олег БАТУРІН (Новий День №4 (5051) 24.01.2013)

Поки місцеві жителі Збур'ївської територіальної громади висловлюють своє незадоволення сусідством із незвичайним для України дивом природи, у Голопристанський район до нього щодня звідусіль приїжджають сотні людей.

Розбиті дороги, багнюка по коліно та брудні халабуди посеред степу — ось такий пейзаж відкрився перед очима наприкінці поїздки. Моїм попутникам незрозуміло, навіщо я затягнув їх у таку далечінь. Аби поплескатися просто неба у басейні з бруднуватою на вигляд, через підвищений вміст брому, йоду і бору, гарячою водою. «Це дуже корисно, особливо для шкіри та суглобів, — заспокоює більш досвідчена учасниця нашої поїздки. — До того ж, у нас стало доброю традицією кожного року 2 січня з друзями виїжджати на це джерело поправити здоров'я. Відчуття після водних процедур просто неймовірні!». «Взимку ми постійно приїжджаємо сюди покупатися. Після цього відчуваємо, ніби помолодшали років на десять. Радимо тільки одне: не купатися напідпитку», — додають жінки похилого віку, котрі приїхали з Херсона.
Я погоджуюся з усіма, адже тут справді все незвично і не надто схоже на більш розкручені термальні купальні на тій же Арабатській Стрілці. Навіть середній розмір плати за перебуван¬ня (разом із обов'язковою платою за паркування) у 20—30 грн. за дві години здається цілком прийнятним.
Але оскільки приїжджаю сюди далеко не вперше, ніяк не можу зрозуміти: чому з року в рік нам доводиться їхати до басейну по жахливому бездоріжжю? Чому повинні сплачувати за паркування транспорту посеред калюж у необлаштованому місці? Чому за стільки років тут не спромоглися поставити бодай трохи чистіший туалет? Чому після купання у перенасиченому хімічними елементами басейні ми не можемо не те що прийняти душ, а навіть просто помити гарячою водою руки? Також стало цікаво дізнатися: а що мають з такого сусідства розташовані поряд села Облої та Комуна? Чи перепадає щось із цього місцевій громаді?
«Краще б кролів розводили та кіз пасли!»
«Знаєте, краще б цього гейзера тут і не було! — зізналася мені випадкова перехожа у Збур'ївці. — Ви подивіться на наші дороги: вони вщент розбиті. А «добивають» їх численні туристи на гейзер. Особливо влітку туди приїжджають сотні машин і мікроавтобусів. Гроші там заробляють такі, що нам і не снилися. Сільрада ж як була бідна, так і досі живе у злиднях». «Ніхто з наших сіл у ці басейни не ходить, — додає інша жінка. — Особисто я гидую: вода там брудна, всі плюхаються, невідомо, хто з людей чим хворіє. Ті ж, хто працює на гейзері, розповідають, що власники заробляють там шалені гроші. Одна працівниця якось влітку бідкалася, що за день заробили на приїжджих «лише» 260 тисяч гривень, і що це, мовляв, дуже мало».
Недавно використанням самовиливної свердловини термальної непитної води № 6 (така її офіційна назва) зацікавилася прокуратура Голопристанського району. Згідно з її приписом, Збур'ївською сільрадою не здійснюється контроль за використанням родовища йодобромних надр, «внаслідок чого нерегульований вилив термальних непитних вод здійснюється без одержання дозволу на спецводокористування, що призводить до вичерпання надр, засолення та підтоплення сумісних земель». Прокурор району вимагав усунути порушення «шляхом вирішення питання про консервацію свердловини № 6».
Думається, що свою точку зору щодо використання надр мала б сказати і екологічна інспекція. Тільки вона чомусь залишається осторонь.
Голову сільради Сергія Степанка дещо запізнілий припис прокурора дещо здивував. Він демонструє мені цілий стос звернень до різних контролюючих органів і велику кількість судових рішень, які начебто підтверджують намагання сільської ради домогтися від підприємців, котрі заробляють на свердловині, узаконити її використання.
— Я воюю з ними уже 7 років, — стверджує сільський голова. — Цю свердловину пробурили у 1971 році, і довгі десятиліття вона «висіла» у повітрі, була безгоспною. Мій попередник у 2005-му спробував прийняти її у комунальну власність територіальної громади з тим, щоб потім передати в оренду і отримувати прибутки у бюджет. Орендарем терміном на 10 років тоді стало ТОВ «Цілющий гейзер», але договір був підписаний з численними порушеннями, не на користь громади. Згодом за протестом херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора сільрада скасувала своє рішення про надання в оренду свердловини. Але щоб розірвати сам договір оренди, ми звернулися до Господарського суду Херсонської області. Потім пройшли апеляційні і навіть Вищий господарський суд України, які ми врешті- решт програли. (Суди так і не отримали доказів державної реєстрації цього дого вору, а також доказів щодо підстав прийняття спірної свердловини до комунальної власності. Тож вони визнали, що жодних підстав для порушення інтересів сільради та територіальної громади не було. — Прим. авт.). Зараз на свердловині веде бізнес інший приватний підприємець (правонаступник ТОВ «Цілющий гейзер»), там заробляються мільйони гривень, з яких громада і бюджет фактично нічого не отримують. Головна моя претензія полягає у тому, що земельна ділянка, на якій щодня приймають безліч охочих покупатися у басейні, виділена під ведення особистого селянського господарства. Зміни її цільового призначення не було, дозволи на право торгівлі на її території сільрадою не видавалися. Нічого там не оформлено належним чином. Як і на будь- якій землі, виділеній для ведення ОСГ, там можна кізочок пасти або кролів розводити, але не приймати туристів і продавати влітку пиво та інші напої! Цікаво, куди дивляться контролюючі органи? Де санепідем- нагляд? Чому всі на це закривають очі?
Історія свердловини № 6 справді приховує у собі чимало цікавого. Своєю появою вона має завдячувати геодезистам, які на початку 1970-х на території району шукали газ. Чимало пробурених свердловин були законсервовані. І ніхто так і не дізнався б, що на прилеглій до Чорного моря території Херсонщини є власний природний гейзер, якби шукачі металобрухту якось випадково не розкурочили у полі поряд із Облоями безгоспну залізяку. Як розповідають місцеві жителі, саме тоді вирвався назовні фонтан гарячої води заввишки у кілька десятків метрів! З часом тут були облаштовані басейни, які почали притягувати тисячі людей не тільки з різних куточків України, але й інших країн. Невідомим залишалося тільки одне: хто був господарем цієї свердловини? За словами сільського голови, численні запити щодо цього до Південноукраїнської гідрогеологічної партії та казенного підприємства «Південекогеоцентр» не дали ніяких результатів. Лише у 2010 році у Запорізькому апеляційному господарському суді представники «Південекогеоцентру» заявили, що свердловину № 6 передано на їх обліковий баланс, а «право власності на неї належить державі в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища». Однак ніяких документальних підтверджень цьому знайти так і не вдалося. Як стверджує підприємець Віктор Гордейчук, котрий зараз працює на «Цілющому гейзері», під час розвалу Радянського Союзу про цю свердловину просто забули, а вся документація на неї була втрачена.
«З Арабаткою нічого схожого!»
— На балансі сімферопольського «Південекогеоцентру» свердловина перебувати не може. Це підтверджує лист директора ДП «Кримгеологія» НАК «Надра України», яке її свого часу й пробурило. Я зараз оформлюю на неї всю необхідну документацію. Вже зроблено паспорт свердловини, укладено договір на проведення геологічних робіт. За законом усі ці роботи (до речі, загальною вартістю не менше 800 тис. грн.) будуть вестися 5 років, а протягом цього часу я маю право використовувати свердловину для проведення досліджень. Будемо шукати й інвесторів, які готові вкласти сюди свої гроші, — говорить Віктор Гордейчук.
За словами Віктора, активний розвиток «Цілющого гейзера» розпочався лише у 2012-му. «Заважали безкінечні судові тя¬ганини, тривала війна з керівництвом Збур'ївської сільради, яке створювало підпільні фірми, щоб заволодіти гейзером. Врешті-решт усі суди ми виграли і тепер можемо спокійно працювати. Цього року плануємо вкласти 150 тис. грн. у розвиток території, встановити невеличкий банний комплекс. Усі споруди як були, так і будуть тимчасовими, оскільки тут плавучі грунти і будувати щось капітальне неможливо», — пояснив він.
Віктор погоджується, що стан справ на гейзері ще далекий від ідеального. Лише влітку, під час великого напливу приїжджих, сюди підвозиться технічна вода, працюють душові кабіни. Також влітку здійснює прийом кваліфікований лікар. А ось впорядкувати дорогу до басейну не так вже й просто: потрібно вкласти гроші не тільки в саме дорожнє покриття, а й у оформлення документів на неї, Водночас Віктор Гордейчук стверджує, що робить усе, аби повернути довіру місцевого населення: постійно допомагає Збур'ївській загальноосвітній школі, підтримує коштами футбольну команду, забезпечив роботою 9 жителів села, здійснює благоустрій у селі Комуні.
— За минулий рік цей підприємець сплатив податків на 13 тисяч гривень. Якби кожен із тих, хто працює у нас на єдиному податку, сплатив таку суму, до бюджету надійшло б не менше 40 млн. гривень, — констатує начальник Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Сергій Коротких. — Можна багато дискутувати з приводу роботи цього гейзера. Але туди постійно приїжджає багато людей, і добре, якщо він допомагає бодай одній людині з десяти. Переконаний, що ця справа дуже перспективна і її потрібно тільки розвивати й підтримувати.
— Звісно, можна знайти безліч підстав для того, щоб гейзер закрити і нікого туди не пускати. Можна навіть затампонувати свердловину, але невідомо, де згодом він вийде назовні. І все там перетвориться на болото й буде булькати, — коментує перший заступник голови райдержадміністрації Олексій Куркотілов. — Прикро, що у підприємця немає спільної мови з сільрадою, адже це не додасть жодному інвестору бажання вкладати туди гроші. У нас був приклад з колишнім головою РДА Олексієм Морєвим, котрий уклав угоду з потенційними американськими інвесторами щодо будівництва логістичного центру, для якого було виділено 4 га землі. Це стало причиною порушення кримінальної справи проти Морєва. І хоча нещодавно його перевели з категорії підозрюваних у скоєнні злочину до категорії свідка, справу було «зроблено»: голову РДА звільнили з посади, а інвестори вже навряд чи захочуть вкладати сюди гроші.
— Я б також не порівнював термальні свердловини Арабатської Стрілки і Голопристанського району, — продовжує Олексій Куркотілов. — Усе-таки на Стрілці досить розвинена інфраструктура, сама свердловина розташована на території великого санаторного комплексу, а у нас вона — просто посеред поля. Щоб усе зробити по-людськи, туди потрібно вкласти дуже великі гроші. У 2005 році свердловиною № 6 уже цікавився інвестор з Італії, і якби не передчасна смерть тодішнього керівника «Гейзера», мабуть, там уже багато що вдалося б зробити. Думаю, безпідставно Віктору Гордейчуку в сільраді дорікають надприбутками. Ми аналізували, скільки заробляють підприємці в нашій курортній зоні між Більшовиком і Залізним Портом у сезон. Насправді не так і багато, адже їм потрібно платити податки, зарплату, здійснювати прибирання території, ставити біотуалети, а все це значні витрати.
За словами Олексія Куркотілова, Гордейчуку обов'язково доведеться сплачувати за використання термальної води після оформлення всього пакета документів. «Не підтримувати його у нас немає підстав: це стабільно працююче безпроблемне підприємство, яке сплачує податки і дає робочі місця, — додає він. — Однак популярність цього гейзера має й інший бік — можливу зацікавленість певних «підприємницьких» структур щодо даного бізнесу. І якщо вони тільки там з'являться, не знаю, чи вдасться підприємцю від них відбитися».