Чи є життя після потопу?

Володимир Дорофєєв//Новий день №29(5076) 18.07.2013

У підтопленні вулиць Херсона міська влада звинуватила... їхніх мешканців.

З початку потепління сотні родин, котрі мешкають на вулицях Чайковського та Причальній, тоскно поглядали на небо, випрошуючи дощу — адже овочі на городах «горять», а поливати їх з водогону дорого виходить. Та ось допросилися: ринули зливи, і вже за кілька хвилин води виявилося аж надто багато. Окремі ручаї миттю перетворилися на справжні водоспади, які змивали рослинність з городів, руйнували огорожі, затоплювали підвали, а подекуди й самі будинки. Та, як не дивно, у підтопленні ділянок і нерухомості їхні господарі звинувачують зовсім не стихію, а залізничників.

Річ у тім, що згадані вулиці розташовані біля підніжжя високого горба, і вода з нього стікає саме на них. Ці потоки мали б рухатися далі — до річки Кошової, але дорогу їм перегородив залізничний насип. Для стоку у ньому ще за радянських часів проклали кілька труб, та вони постійно забиваються, і вчасно залізничники з Херсонської дистанції колії Одеської залізниці їх не чистять. А відтак, кожна більш-менш сильна злива для мешканців кварталів уздовж Кошової — справжня трагедія.

— Варто було початися дощу, і незабаром вода пішла просто на мій город. Дві години — і там уже було озеро. Добре, що я до такого розвитку подій підготувалася заздалегідь і придбала насос. Він відкачував воду дві доби поспіль і «спалив» електроенергії стільки, що пенсії заледве вистачить розрахуватися. Але у мене, принаймні, вдома було сухо, а в сусідів, у кого насосів не було, і будівлі позаливало. Адже рятувальники зі своєю технікою до них тільки надвечір дісталися: мабуть, викликів було багато, — розповідає 76-річна пенсіонерка Лариса Первиненко.

Влада Херсона з подачі міського управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення поспішила перекласти відповідальність за підтоплення... на самих мешканців вулиць Чайковського та Причальної. Мовляв, це вони перетворили проколи у залізничному насипі на стихійні звалища, які й не давали стікати воді. У повідомленні управління громадських зв'язків міськвиконкому читаємо: «Ці спеціальні проколи служать деяким херсонцям не за прямим призначенням, а свого роду зручною схованкою для зберігання побутових і будівельних відходів. Зрозуміло, що сміття наглухо забиває отвори, зайва вода вже ніяк не може стікати в річку і надовго затримується на вулиці, у дворах і будинках жителів вулиці Причальної».

Такий поспішний висновок дуже обурив людей, котрі тут мешкають. Власники будинків на Причальній щиро запевняють, що їх оббрехали: вони чудово розуміють призначення труб у насипу і сміття туди ніколи не викидають. Однак потоки води, що сходять з талим снігом і дощами, завжди несуть згори гілки дерев, порожні пляшки та інші відходи, які рано чи пізно забивають проколи під залізницею. Аби вони справно виконували своє призначення, трубопроводи треба чистити принаймні два рази на рік — навесні та восени. Але минулої весни, за словами мешканців, проколи ніхто й не подумав розчистити: все відтягували, доки околицю не позаливало. Та що проколи! Сам насип настільки занедбаний, що з обох боків повністю заріс кущами й молодими деревцями: схоже, за рік-другий вони гілками за вагони чіплятимуться. Люди й самі б чистили труби, але в «толоці» брати участь нікому: сусідні будинки населені в основному пенсіонерами, інвалідами та жінками, котрі самотужки доглядають дітей, поки.їхні чоловіки добувають свіжу копійчину за кордоном та в складі команд іноземних суден.

Після потопу трубопроводи, врешті-решт, розчистили, але вода цілком так і не зійшла. За кілька днів після рясних дощів Причальна нагадує таку собі «херсонську Венецію»: воду з дворів відкачали, та вся проїжджа частина вулиці затоплена і перетворилася на болото. І як їй не перетворитися, якщо асфальт тут тримається лише невеличкими клаптиками поміж глибочезних ям та вирв, а зливова каналізація відсутня як явище. Звичайно, дуже легко звинувачувати і без того затурканих життям городян з категорії соціально вразливих у недбальстві та створенні проблем самим собі. Значно важче допомогти їм вирішити ці проблеми, заасфальтувавши багатостраждальну вулицю й виділивши з бюджету кошти на реконструкцію локальної системи водовідведення. Проте мерія на такі асигнування розщедритися не поспішає, вважаючи за краще шукати винних, а не способи допомогти «потопельникам».