Нація питущих підлітків: альтернатива є

Олена Нечипуренко//Новий день №24(5071) 13.06.2013

За статистикою поширення алкоголізму та обсягами виробництва спиртних та слабоалкогольних напоїв Україна посідає лідируючі позиції. Вражає, що серед питущих чимало підлітків віком до 15 років: наша держава посідає II місце після Чехії серед 38 європейських та країн СНД за показниками споживання пива молоддю. Тож украй важливо не просто в непопулярний спосіб зламати ці стандарти, а й дати підростаючому поколінню щось вагоміше навзамін, аби остаточно розчарувати у згубній звичці.

Тож 105 нардепів різних парламентських фракцій, об'єднавшись, звернулися до Президента та прем'єр-міністра з проханням підвищити акцизи на пиво та за рахунок цього нарешті добудувати й оснастити сучасним обладнанням дитячу клініку «Охматдит», в якій проходять лікування важких хвороб тисячі українських дітлахів. Це дозволить робити найскладніші операції, у тому числі з пересадки кісткового мозку, не виїжджаючи за межі держави.

Своє бажання посприяти прийняттю пакета відповідних законопроектів цими днями висловили представники громадськості Херсонщини, народні депутати, матері хворих дітей, обговоривши гостру проблему в прес-клубі «Новий день».

Автори звернення зауважують, що пиво сьогодні є надто доступним за ціною: півлітрова пляшка коштує в середньому до 7 гривень — дешевше молока, кефіру, соку та інших набагато корисніших продуктів харчування. Передбачається збільшити ставку акцизу на літр пива з нинішніх 0,87 до 2,50 грн., що все одно залишиться нижчим, аніж у Росії (майже вдвічі)та Білорусі. Парламентарі вважають, що це дозволить зробити пиво менш доступним — його проблематичніше буде купити на кишенькові гроші. Крім того, це дозволить додатково залучити до спецфонду держбюджету близько 4 млрд. грн., які мають бути спрямовані на фінансування охорони здоров'я. Зокрема, 1,5 млрд. грн. пропонується виділити на завершення будівництва та оснащення «Охматдита».

Серед підписантів звернення й народні депутати - херсонці Андрій Путілов та Юрій Одарченко. На етапі голосування їх готовий підтримати й Володимир Сальдо. Своїм рішенням влада продемонструє, що для неї важливіше: інтереси алкогольних лобістів, «пивних баронів» чи майбутнє підростаючого покоління, яке наразі спивається, — наполягають активісти коаліції громадських організацій «За тверезу Україну», що наполегливо просувають ідею. Її обома руками підтримують і матері хворих дітей, які вкрай потребують упевненості в завтрашньому дні і в здатності вітчизняної спеціалізованої клініки надати при потребі кваліфіковану допомогу і врятувати життя дітлахів без пошуку надреальних коштів та поневіряння по закордонах.

— Моєму синові було 5 рочків, коли, як грім з ясного неба, прозвучав моторошний діагноз: рак, — розповідає мама одного з онкохворих дітей. — Страшно за своє дитя, страшно залишати його і метатися між лікарнею та аптеками в пошуках систем, неймовірно дорогих препаратів, яких іноді просто немає в наявності в області. Дитина рік ізольована в стінах лікарні, потім удома. Жахливо, що в такому віці у неї немає друзів, вона соціально не адаптована, втрачає сенс жити. Особливо важко, коли поруч помирають діти через загострення хвороби, пізнє звернення. Як пояснити своєму синові, що його ровесника немає і ніколи вже не буде... Ці діти не дочекалися свого шансу в довжелезній черзі пролікуватися в дорогій закордонній клініці за 150 тисяч євро.

— Слава Богу, що в Херсоні є прекрасні спеціалісти й можливості лікуватися в дитячій обласній клінічній лікарні, особливо відділенні гематології, — доповнює інша мама. — Але ж у багатьох регіонах такого немає. Там ще більше сподіваються на «Охматдит».

— І це при тому, що 3 роки область ні копійки не виділяла на оснащення ХДОКЛ. Не спромагалися допомагати самі і не просили на нагальні потреби лікарні з центру, — обурюється неувазі обласних чиновників до провідного закладу охорони здоров'я дітей нардеп Андрій Путілов.

Як з'ясовується, в Україні величезною проблемою є не тільки лікування, а й освіта онкохворих дітей, їх реабілітація та оздоровлення. При такому багатстві рекреаційних ресурсів, закритих напівзруйнованих піонерських таборів посеред лісу, біля річки (таким дітлахам не можна на відкрите сонце) вони мусять цілорічно перебувати в рамках міських квартир. Тож кошти є куди спрямовувати, було б щире бажання. Головне, щоб після запровадження пивного акцизу вони йшли на дітей, а не вкотре осідали в діряво-бездонних державних кишенях.