Упокоїлися душі солдатів

Олег Батурін//Новий День №20(5067)16.05.2013

Церемонія перепоховання останків п'ятьох солдатів Радянської Армії біля місцевого меморіалу загиблим воїнам стала головною подією відзначення Дня Перемоги у Таврійську. «Рештки цих бійців були знайдені біля Малокаховки, Коробків та Роздольного Каховського району. Всі вони загинули під час артобстрілу у серпні-вересні 1941 року, їхні імена невідомі», — розповів відповідальний за проведення пошукових робіт військово-історичного клубу «Каховка» Олексій Обелець.

За його словами, пошукові загони й досі знаходять останки тих, кого так і не змогли достойно поховати вчасно. Найбільше загиблих ще залишаються на місці жорстоких боїв на Нікопольському плацдармі у 1943-му. Рештки 39 бійців, які там вдалося знайти, 7 травня були поховані у братській могилі у селі Князе-Григорівці Великолепетиського району. «А на території Каховського району чи Новокаховської міськради залишки забутих на полі бою солдатів вдається знайти все важче. Оскільки дуже часто поряд із ними не залишилося жодних металевих предметів, які можуть виявити металодетектори. Тож, як правило, ми їх тут знаходимо випадково. І невідомо, скільки ще солдатів поховано в місцевих пісках і землях», — додав Олексій Обелець.

Пошуковики розповідають, що майже в усіх випадках неможливо встановити імена знайдених бійців, оскільки у 1941-му солдати часто не заповнювали жетони з детальною
інформацією про себе через повір'я, що у такому разі неодмінно загинуть. А з 1942-го металеві жетони радянська влада замінила на недовговічні паперові книжечки. Разом із тим тодішні керманичі намагалися всіляко приховати правду про ту війну і справжню кількість загиблих. Не випадково абсолютно різні цифри називали усі керівники СРСР — від 7 млн. загиблих, про які говорив Сталін (саме ця цифра фігурувала на Нюрнберзькому процесі), і до 27 млн. чоловік, на чому наголошував Михайло Горбачов.

— Ми не в змозі зупинити час, але ми можемо пам'ятати історію і шанувати всіх тих, хто подарував нам мирне небо, — звернувся до присутніх під час мітингу міський голова Таврійська Микола Різак. — У нашому місті залишилося в живих 17 безпосередніх учасників бойових дій. Повірте, скільки ми житимемо, пам'ятатимемо про ваш подвиг!

— Ми щасливі тим, що не знаємо війни, адже війна — це голод, страждання і смерть, це невміння однієї людини любити іншу, — зазначив протоієрей Свято-Казанського храму Новокаховської єпархії УПЦ Василь Бабич. — Мені не вперше доводиться виконувати почесну місію здійснити перепоховання солдатів, і постійно я думаю про те, що відчувала людина, коли в її серце потрапила ворожа куля? Чи її душа була в цю мить сповнена ненависті до ворога? А, може, любов'ю до своїх сивочолих батьків, дітей і близьких? Однак я переконаний: вони, як і всі інші фронтовики, йшли на ту страшну війну, щоб стати на захист своєї рідної землі й подарувати нам життя під мирним небом.