Херсонські бомжі, або загублені душі

Максим Кошовий (Акценти № 8 (311) 27.03.13)

Кожен день, виходячи із своєї квартири чи будинку, херсонці практично на кожному кроці, бачать брудних людей у лахмітті - так званих «бомжів». Це поняття утворилось, коли затриманим міліцією людьми, які не мали прописки, писали: «Без определенного места жительства». У той час, як у європейських країнах показник цієї проблеми суспільства щороку зменшується, в Україні він набирає все більших розмірів.

Проходячи повз бомжів, люди часто відвертаються або прикривають ніс: мовляв, від них тхне. Дійсно, вони мають специфічний запах - «запах вулиць». Часом ми зупиняємося, кидаємо їм дрібні гроші, щоб заспокоїти свою совість, і йдемо далі. Але все одно часто відчуваємо огиду, постійно стикаємося із відвертою неповагою до цих людей: «Самі винні, опустилися». Але що ж призвело до такого «виживання» насправді, більшість перехожих просто не цікавить. Так вже склалося у нашому суспільстві, що приказку «моя хата з краю» використовують більшість українців. Однак, засуджуючи безхатьків, люди самі забувають про те, що ніхто від суми і від тюрми не застрахований. Нам часто доводиться чути від міських чиновників, що проблема бездомних в Україні є і потрібно з цим боротися. Однак, далі слів діло не заходить. Офіційна статистика свідчить, що всього в нашій країні налічується ЗО тисяч безпритульних, а неофіційно - 130 тисяч. Визначити точну кількість бомжів просто неможливо, але те що їх кількість збільшується - наочний факт.

Ніхто з «людей вулиць» не хоче . спілкуватись будь з ким, хто не схожий на них. Але все ж таки знайти хоча б одного, хто повідав би свою історію занепаду - мені вдалося. Це Лазін Віктор Григорович - херсонський безпритульний з «десятирічним стажем», у минулому директор крупної фірми. Зараз він - відчужена особа, а очі його вже не виражають ніяких почуттів. Стара замусолена куртка, розірвані черевики і дірява в'язана шапка - ось і все багатство цього «жителя вулиць». Удень Віктор зазвичай випрошує гроші на хлібець, а ночами спить на лавках у парках Херсона. Турботливі матусі, прогулюючись зі своїми чадами, нарікають на те, що цей «суб'єкт» розносить бацили і «всяку заразу», і що добре б було його терміново ізолювати. Як правило, добре одягнені чоловіки можуть послати його подалі або навіть дати стусана. Інші ж люди, в яких є хоча б краплинка милосердя, купують бездомному їжу і навіть ліки.

Віктор, розказав про своє ставлення до перехожих: «Я не ображаюся на тих людей, які зневажають мене і займаються повчанням, мовляв, не клянчи тут, а іди і знайди собі роботу. Вони по-своєму праві. Але чи знають вони, що у нашій країні бездомним знайти хоча б якусь працю дуже складно. Навіть колишніх «зеків» приймають швидше і без проблем, порівняно з такими, як я. Мені не потрібні ні гроші перехожих, ні цікава робота. Єдине, що я хочу, це знайти підтримку і розуміння від простих людей. Що ж тоді, справжнє щастя, коли не це? Крім цього він розказав, що більшість людей агресивно відносяться до бомжів, бо бачать в них своє відображення, наче через криве дзеркало. І бояться, щоб це - не сталося в реальності і з ними.

Тому безпритульні і отримують, як словесно так і фізично, «на горіхи» майже кожного дня. Визначити вік безхатьків часто просто неможливо, адже заросле і понівечене обличчя від алкоголю, надійно приховує цю інформацію. Окрім цього, більшість з цих людей, не мають навіть паспорта, тому - «вони ніхто і звати їх ніяк». Відсутність елементарної гігієни призводить до численних захворювань: туберкульозу, раку шкіри, шлункових розладів. А для того, щоб хоч щось поїсти, бездомні переривають десятки сміттєвих баків кожного дня. Коли знаходять якийсь шматочок запліснявілого хліба, боронять його від інших, як скарб.

Деякі бездомні не копирсаються у смітниках. Замість цього вони з'являються у людних місцях і просять «милостиню». Заробітком для таких «підприємців» може стати до сотні гривень в день. От тільки що більшу частину цих коштів, вони витрачають не на харчі, а на алкогольні напої. Можливо задля того, щоб залити своє горе і хоча б на хвилину забути про свою долю.

Унаслідок постійного підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, все частішими стають випадки, коли на Херсонщині господарі помешкань не можуть сплатити всі рахунки. Після цього з'являються борги, що постійно накопичуються, а можливість розрахуватись з ними зменшується. Через якийсь час до таких господарів можуть прийти судові пристави і вилучити майно задля погашення боргу. У новому Житлово-комунальному кодексі, що чекає своєї черги у Верховній Раді України, узаконені виселення людей з помешкань за борги. Тож, якщо депутати приймуть цей закон, багато громадян можуть поповнити і без того велику армію бомжів у нашій країні. Так народжуватиметься ще один вид бездомних - так звані «кинуті». І це трапиться не тільки в Херсонській області, а й на території всієї України.

Утім, і без цього закону багато людей сьогодні розраховуються за свою наївність та незнання чинного законодавства будинками та квартирами. Херсонський юрист Лєвін Андрій розказав про те, як люди втрачають своє житло і опиняються на вулиці: «Така проблема дійсно має місце у нашому місті та області. Щоб державний виконавець увійшов до оселі, за законом, як мінімум, має бути відкрито виконавче провадження. Він повинен надіслати на адресу боржника постанову про його відкриття. Людина повинна під розпис підтвердити, що листа отримала. Але якщо немає постанови суду, де зазначено право проникнути у приміщення, боржник може не пускати чиновників у свій будинок і перешкоджати виселенню. У Херсоні все частіше і частіше трапляються випадки, коли людей незаконним шляхом викидають на вулицю і вони перетворюються у бомжів».

Сирі підвали, закинуті каналізаційні люки - це все домівки для бездомних. Але немає жодних гарантій, що завтра ці «хороми» не дістануться комусь іншому. Та й серед бомжів постійно триває війна за територію, що не припиняється ні на годину. І як показує практика, найбільше смертельних випадків трапляється саме через боротьбу за «місце під сонцем». Адже, якщо замислитись: «У кого, найвигідніша територія впливу, той може собі більше дозволити, наприклад, не копирсатися у помийних баках, а купити їжу на ринку». Саме продукти харчування і є найбільша винагорода для бездомних, після «трудового дня».

Дивлячись на цих «побитих життям» людей, мимоволі, починаєш цінувати свою власну долю, адже ніхто не може дати жодних гарантій, що такого в нашій країні завтра не станеться з кимось із нас.

ОСТАННІ НОВИНИ