Що не з'їм, то понадкушую?

 Сергій Яновський. (Новый день № 1 (5048) 03.01.2013)

Чим більше в області вирощують овочів, тим більше проблем з реалізацією. Як результат: вони приносять аграріям чималі збитки. Нинішнього року Херсонщина з врожаєм у 1,3 млн. тонн городини взагалі встановила національний рекорд, про що з гордістю повідомляли з високих трибун керівники облдержадміністрації. Але про подальшу долю цього врожаю чиновники розповідати не поспішали. Хоча треба було. Адже виробничих потужностей у регіоні вистачає для переробки л'ише 300 тисяч тонн вітамінної продукції, або менше, ніж чверті того, що зібрали. До 500 тисяч тонн вивезли за кордон або в інші регіони України, ще сотня тисяч тонн піде на внутрішнє споживання. А залишок просто згниває у полі, бо закупівельні ціни восени трималися настільки низькі, що ту ж картоплю чи моркву не було сенсу навіть викопувати. Втім, деякі фермери, котрі овочі все-таки збирали, потім просто роздаровували їх школам, інтернатам та дитсадкам.
Найгірше те, що наступного року ситуація може повторитися, або й погіршитися. Бо впровадження нових технологій та крапельного зрошення дозволяє фермерам та орендарям з тих самих площ отримувати дедалі більші врожаї. Вже сьогодні наша область збирає 12,5% від усієї городини, яку вирощують в Україні. А українська влада і досі не має чіткого поняття, як ефективно регулювати ринок овочевої продукції.
Чиновники Херсонщини, приміром, лише приблизно можуть уявити, скільки її, якої і коли буде вирощено. Причина в тому, що близько 80% овочів у нашій області дозріває на городах та в теплицях одноосібників. Але вони й не збираються ділитися з владою інформацією про те, що саме і скільки планують висаджувати. Та й самі власники городів здебільшого роблять ставку не на довгострокове планування, а на ціни роздрібного ринку: сьогодні капусту мож¬на дорого продати - тож всі висадили капусту. А наступного літа її закупівельна ціна впала до мінімальної.
Космос нам допоможе?
Звісно, державні мужі розуміють: треба щось робити. Але у Києві, як завше, намагаються перекласти це на регіони. Скажімо, МінАПК України та Національна академія аграрних наук започаткували спільний проект з дистанційного моніторингу земель сільськогосподарського призначення. Космічні супутники щотижня робитимуть їх знімки, і «розумна» техніка не тільки ідентифікуватиме посіви та даватиме прогноз на врожай з похибкою в межах 5-8%, а навіть визначатиме рівень продуктивної вологи в грунті. Проблема лише в тому, що вартість моніторингу - 2 млн. гривень, і з них 800 тисяч хочуть отримати з Херсонщини. В обласному бюджеті їх немає. Тому облдержадміністрація радить «розкласти» всю суму рівними частками по районних бюджетах - мовляв, по 45 тисяч подужають. Але райради можуть мати протилежну думку. Космічні знімки селянських городів потрібні не виробникам зерна та овочів, а швидше переробникам і закупівельникам-оптовикам. То чому за них повинні розраховуватися значно бідніші бюджети?
Та й, врешті-решт, знання про культури, які дозрівають, скажімо, на Скадовщині чи Голопристанщині, ніяк не допоможуть грамотному регулюванню продовольчого ринку. Тут потрібні інші заходи.
У схожих проблем е спільні рішення
- Невідповідність обсягів виробництва, реалізації та переробки врожаїв не є якоюсь унікальною проблемою. У різний час вона поставала перед різними країнами, що розвиваються: Киргизією, Казахстаном, Китаєм, Таджикистаном, Туреччиною. І вихід знаходився за сприяння такого авторитетного агентства, як ІТС - Міжнародного торгового центру, що діє під егідою ООН. Його експерти детально вивчають ситуацію і потім видають комплексний висновок: яка продукція користуватиметься найвищим попитом, які особливі рецепти виготовлення консервації слід використати для продажу продуктів переробки до конкретної країни, які особливості законодавства сприяють чи заважають виробникові. Гадаю, Херсонщині також не завадило б звернутися за консультацією до ІТС, - зазначив начальник Головного управління агропромислового розвитку ОДА Олексій Згірін. - Однак те, що насамперед потрібне, це поєднання зусиль окремих господарств. Великі торговельні мережі не влаштовують разові угоди з одноосібниками про постачання 50 чи сотні тонн городини чи фруктів - вони зацікавлені у стабільних поставках, гарантіях якості продукції, дотриманні певних стандартів. Усього цього дрібні господарства самостійно забезпечити не зможуть: потрібне об'єднання у кооперативи та асоціації, створення спільної мережі збуту та лабораторії, реєстрація єдиного для членів такого кооперативу товарного знака, який з часом міг би стати добре пізнаваним. У Киргизії, наприклад, така продукція продається під слоганом «Смак сонця». І нам вкрай потрібен не гірший.
Ніде правди діти: для схожих проблем знайдуться й схожі рішення. Наша перевага в тому, що довго шукати їх не треба - варто лише скористатися чужим досвідом, відпрацьованим до дрібниць. Просто треба знати, хто згоден цим досвідом поділитися і де шукати найкращих порадників. Важливо пройти цей шлях до кінця і не зволікати з першим кроком по ньому. Бо далі, здається, вже просто нікуди.

© 2015 ИА «Херсонцы». Все права защищены.
Информационное агентство "Херсонцы". Свидетельство о государственной регистрации: КВ № 272-135Р от 15.12.2011
Редакция сайта может не разделять мнение автора и не несет ответственности за авторские материалы.
При копировании материалов со страниц ИА «Херсонцы», для интернет-изданий – обязательна прямая открытая для поисковых систем гиперссылка.
Ссылка должна быть размещена в независимости от полного либо частичного использования материалов.
Гиперссылка (для интернет- изданий) – должна быть размещена в подзаголовке или в первом абзаце материала.
Email: kherson.inform@ukr.net