Зоє Яківно, ціна зросте?

Дарина Дишкант, Сергій Осолодкін//Акценти № 5 06.03.2013

Під «чуйним» керівництвом тимчасового керманича міста незабаром можуть зрости ціни на проїзд у маршрутках

Кожного дня більшість меш­канців міста користуються громадським транспортом, а саме маршрутками. Добратися на роботу, з роботи, у справах... Маршрутки ­ це невід'ємна частина нашого життя. І фактично ­ сьогодні єдиний вид громадського тран­спорту на весь обласний центр, і на його 300 тисяч дорослого населення. Ті 15 тролейбусів, що виходять на маршрути брати у роз­рахунок немає сенсу, а будь­якого іншого комунального транспорту в місті немає...

Приватні фірми­перевізники, яким роздані маршрути Херсона, вкотре намагаються погодити підвищення ціни на проїзд... і ви­магають від муніципальної влади узгодити їм нову ціну.

До міського управління тран­спорту, дорожньої інфраструктури та зв'язку перевізники представили свої розрахунки, відповідно до яких, вартість проїзду на деяких «довгих» маршрутах повинна становити від 3,1 до 4,6 гривень. Більшість пе­ревізників обурює ціна у 2 гривні, і хоча вони переконують, що «пра­вильна» ціна ­ та, яку вони «роз­рахували», та все
ж «категорично» не наполягають на підвищені ціни одразу до трьох або чотирьох гри­вень, проте збільшити оплату за проїзд до 2,5 гривень дуже просять.

Останній раз вартість проїзду у херсонських маршрутках пере­глядалася у 2009 році. Хоча й тоді перевізники не змогли обґрунто­вано довести свій розрахунок, та Володимир Сальдо все ж узгодив ціну... З того часу, переконують пе­ревізники, у кілька разів збільшився розмір мінімальної зарплати, значно подорожчали паливно­мастильні матеріали та запчастини, а отже загальновитратна частина за минулі три роки зросла у середньому на 58%. Якщо так піде й далі, то пасажирські перевезення в обласному центрі для підприємств, які забезпечують перевезення пасажирів ­ стануть збитковими. А працювати собі у збиток перевізники не мають бажання.

Утім, не очікуючи рішення вла­ди, транспортники в одноосібному порядку вже починають порушувати умови Договору, і почали ско­рочувати кількість транспортних одиниць, які повинні виходити на маршрути, відповідно до умов, прописаних у ньому.

Наприклад, 24 лютого, сім фірм за планом повинні були випустити на вулиці Херсона 577 автобусів, а реально їх вийшло тільки 519. Тобто дефіцит автобусів перевалив за десяту частину парку, а у деяких підприємств ­ і за п'яту.

Через що виникають проблеми, адже зменшення кількості автобусів на маршрутах означає збільшення інтервалів між їх прибуттям на зупинки, а отже тисняву у салонах не тільки у години пікового на­вантаження, і, звичайно ж, масове обурення пасажирів.

Виходить, що начебто херсон­ська влада потрапила поміж двох вогнів: з одного боку ­пасажири, з іншого ­ перевізники.

Утім, ситуація не така вже й неочікувана. Її прогнозували ще у той момент, коли на посаду «ново­го» керманича транспортом було призначено її «старого» керівника ­ пана Юрія Христича, який ніколи особливо й не приховував того, що грав на боці фірм­перевізників. От тільки чи на «безсрібній» основі?

Начебто виникає ділема: з одного боку – подорожчання проїзду більшості пасажирам не припаде до душі, з іншого ­ якщо ціну и далі тримати «замороженою», то дуже скоро їздити буде ні на чому: на маршрутах залишаться тільки старі автомобілі, що доживають свій тер­мін експлуатації. А власники авто­бусів нового зразка перекочують на роботу в міста побільше, де плата за їх роботу більш наближена до економічно обґрунтованого рівня.
Та чи насправді дилема існує?

Треба знайти для початку від­повідь, а скільки заробили на перевезенні фірми­власники за ці три роки, допоки існувала необґрунтована ціна? Куди витрачалися гроші? Чи тільки на хабарі?

З іншого боку ­ давайте поди­вимося на сервіс обслуговування маршрутних автобусів. Знайдіть бодай десяток пасажирів, які один за одним скажуть, що вони задово­лені тим, як працюють перевізники і як їх обслуговують?

Ні для кого не секрет, що до­сить часто машина виходить на маршрут без належного обстежен­ня, несправною, або взагалі непри­датною для експлуатації.

Непоодинокими є випадки, коли медики не перевіряють водіїв перед тим, як вони сідають за кермо, а тисячі пасажирів довіряють їм свої життя. Працівники ДАІ мають десятки підтверджених фактів, коли водій перебував за кермом добряче напідпитку, чи «під кайфом». А на­хабство водіїв! Здається, взагалі воно в них генетичне...

Тож, у нас питання і до т.в.о. міського Голови пані Зої Бережної і до її новоспеченого, але про­ївшого зуби на транспорті, зв'язку та торгівлі заступника, пана Юрія Христича: а чи не хочете, панове, двічі на день на роботу і з роботи не на службовому авто з кондиціоне­ром та музикою, а у громадському транспорті, з перегаром із кабіни водія , під його мат, а потім і про підвищення ціни на проїзд ми з вами поговоримо...