Хотів би в рай, та гріхи не пускають…

Хотів би в рай, та гріхи не пускають…

Мабуть про цю народну мудрість не слід забувати нікому та у першу чергу тим, хто береться «рятувати світ» і «виховувати народ». 

Перед тим, як вказати комусь на його гріхи, непогано б переконатися у тому, що тим сам «святий», що ти маєш, як мінімум моральне право вчити, наставляти, а тим більше когось судити.

Не так давно всі ми стали свідками того, як один з сайтів Херсонщини «взяв на себе сміливість» і розповсюдив інформацію про те, що директор Херсонського академічного ліцею ім. Олега Мішкова, кандидат педагогічних наук, доцент Тетяна Томіліна веде «підривну діяльність». «Видання» взялося стверджувати, що на її сторінці, у одній із соціальних мереж, його автор знайшов матеріали, які викривають її як людину, яка чи не є ідеологічним провідником всієї можливої та неможливої руйнівної сили на Україні.

«Видання» (його не можна так називати, адже воно не має відповідного статусу), пам'ятаючи про те, що в Україні не існує законодавства, яке регулює діяльність Інтернет тим більше Інтернет - видань, а отже його практично неможливо притягнути до відповідальності за розповсюдження недостовірної інформації; так само, як неможна звернутися до нього із судовим позовом про відстоювання честі, гідності та ділової репутації, розповсюдило «домисли» автора як доведений факт. Так звані «журналісти» навіть не те, що не поставили знак питання (чи можливо таке у принципі), вони просто почали цькувати поважну людину. Це не мої думки – про це говорять тисячі тих, кого за 20 років роботі у цьому навчальному закладі виховала та випустила у життя Тетяна Юріївна.

Звичайно, що дурний приклад заразний. Через деякий час щось подібне з'явилося про іншу жінку, і знову від освіти, директора однієї з Херсонських шкіл. Її теж звинувачували у сепаратизмі. Цей випадок вже не мав такого розголосу, як випадок із Томіліною, «діяльністю» якої навіть чомусь став активно перейматися навіть один із новообраних народних депутатів України Іван Винник. Саме він здійняв «буревій» з вимогами розслідувати діяльність «сепаратистки» Томіліної. Здається я навіть можу припустити чому він зайнявся цим питання, та справа не в цьому.

Цікаво інше, як народний обранець, який повинен бути взірцем законослухняності та відповідальності, ставиться до Конституції України? Адже Конституція, так саме як і все законодавство України визначає, що людину «злочинцем» має право назвати тільки і виключно суд? Чи саме тут у нагоді стала «депутатська недоторканість»?

Як бути тоді, якщо звинувачення (навіть не підозра у порушенні законодавства, чим сьогодні грішать чи не половина можновладців), які висунув пан народний депутат не мають під собою підтвердження?

Чи буде пані Томіліна з'ясовувати стосунки з паном Винником у суді не беруся прогнозувати. Хоча, як заслужений журналіст України, який провів кілька десятків судових справ щодо захисті честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, можу говорити про те, що якби не його депутатська недоторканість, то відповідав би він по повній «програмі» («доведення сказаного лежить на тому, хто це сказав», ч.1, 3, ст. 10 Цивільного Кодексу України).

При цьому зазначу, що жодне видання, яке має «Ліцензію» (теле- та радіоканали), чи «Свідоцтво про державну реєстрацію» (друковані видання) не ризикнуло передруковувати цю маячню, чудово розуміючи, що відповідальність настане...

І, я б, ніколи у житті, не став би повертися до цієї теми, якби не два випадки, які зійшлися у часі та просторі:

В минулий четвер, 29 січня 2015 року, на базі Херсонського державного університету, відбулася розширена нарада ректорів Херсонських вишів, за участі сили-силенної «освітньої» громади, під яку підлаштували зустріч із народними депутатами від Херсонщини, які повинні були розповісти про те, як вони опікуються питаннями освіти.

На цій зустрічі «з'явився» і пан Винник. Чому з'явився, а тому, що його поява (це мабуть прояв поваги до вчителів) ознаменувалася запізненням на кільканадцять хвилин та розмовами по телефону), а промова, з якою він звернувся до присутніх, була висловлена таким повчальним тоном, і була наповнена таким внутрішнім переконанням, щодо все, що сказане ним є «істинною у останній інстанції», що сумніві у тому, що перед нами Месія ні у кого не повинно було залишитися.

Задля того, аби мене потім не звинуватили у тому, що я щось не так передав, процитую одне з Інтернет-видань. І хоча це видання переклало його виступ на російську мову, але від цього зміст не змінився: «"Образование – это идеология, это патриотизм. Идеологическое воспитание молодежи – это одна из самых главных основ национальной безопасности. Много людей в этом зале голосовали за Януковича, некоторые поддерживали антиукраинские лозунги. Мы сами виноваты в том конфликте, который сейчас создан", - сказал Винник».

Одразу звертаю увагу, що видання неправильно процитувало депутата, і деякі його думки виклало у власній інтерпретації (я був присутній у залі, і чув це на власні вуха). Що стосується того, що «багато людей у цій залі», то потім депутат виправився, сказавши, що «певна кількість людей», мабуть зрозумівши, що просто голослівно звинуватив багатьох незрозуміло у чому. А що, ті, хто голосував зрадники?..

Кого саме нардеп з присутніх у залі мав на увазі я стверджувати, звісно, не візьмуся... Але, наведу ще абзац з цитованого матеріалу: «Как известно, Иван Винник один из немногих политиков, который начал заниматься расследованием антиукраинской деятельности директора Академического лицея при ХГУ Татьяны Томилиной».

Як ви розумієте, шановні читачі, «видання» знову констатує факт, не ставлячи знака питання, просто стверджує, що Тетяна Томіліна займається «антиукраинской деятельностью».

Я б пройшов і повз цю інформацію, тим більше, що видання відоме на Херсонщині своєю... нечистоплотністю. Бог їм суддя... Але ось і другий чинник, який і заставив мене взятися за цю тему: «Чи має право сам народний депутат повчати когось та тим більше звинувачувати у чомусь?». «Не суди, та не судимий будеш» - так говорить інше мудре народне прислів'я. От саме виходячи з нього пан нардеп й не має права судити... Сам осуджений...

Іване Юлійовичу, наступна інформація спеціально для Вас, якщо Ви вирішите з'ясовувати стосунки із виданням або автором... у суді.

Ми нічого не вигадали. Те, про що будемо говорити, є матеріалами, які розповсюдили ряд ЗМІ, у тому числі й у Інтернет, у томі числі й державні (такі як УНІАН), а тому, якщо Ви вирішите якимось чином, що ми зачепили Вашу ділову репутацію, то звертаємо Вашу увагу, що ми ставимо прямі посилання на джерела (та простять нам читачі такий ряд посилань).

 

http://obozrevatel.com/crime/40235-sud-obyazal-narodnogo-deputata-vinnika-vernut-335-mln-dolga.htm

http://ukranews.com/news/155781.Sud-obyazal-narodnogo-deputata-Vinnika-vernut-335-mln-dolga.ru

http://www.unian.net/politics/1038014-sud-obyazal-nardepa-vinnika-vernut-335-millionov-griven-dolga.html

http://news.yandex.ua/yandsearch?cl4url=www.unian.net%2Fpolitics%2F1038014-sud-obyazal-nardepa-vinnika-vernut-335-millionov-griven-dolga.html&lr=147&rpt=story

http://www.rupor.info/news-obshhestvo/2015/01/30/sud-obyazal-nardepa-vinnika-vernut-335-millionov-g/

http://comments.ua/life/505779-sud-obyazal-narodnogo-deputata-i-vinnika.html

http://kv.ks.ua/novosti/politika/15628-sud-obyazuet-uplatit-ivana-vinnika-bolee-treti-milliarda-griven.html

І це далеко не всі видання, які надрукували матеріал і на який автор буде посилатися. Крім того. Все що сказано вище, і буде викладено нижче, є не чим іншим як «суб'єктивною думкою автора», яка визначається законодавством, як «оціночні судження», і має законодавче визначення зокрема у ч. 1, ст. 30 Закону України «Про інформацію»: «Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень».

Крім того, звертаю Вашу увагу, що є ще цілий ряд підстав для звільнення ЗМІ від відповідальності, які викладені у ряді законодавчих актів, зокрема «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (2782-12), «Про телебачення і радіомовлення» (3759-12), «Про інформаційні агентства» (74/95-ВР). Крім того, є ряд Рішень Пленумів Верховного Суду України у справах про дифамацію та рішення Європейського суду з прав людини.

А тепер саме інформація, яка й підтвердить чи має як мінімум моральне право народний депутат України Іван Винник роздавати оцінки і повчати жити інших, коли держава визнала його винним у тому, що він є людиною, яка заборгувала 335 мільйонів гривень.

Буквально цими днями стало відомо, що «Апеляційний суд Херсонської області відхилив скаргу народного депутата, члена парламентського комітету з питань безпеки й оборони Івана Винника та залишив у силі рішення Новокаховського міського суду Херсонської області про стягнення з Винника заборгованості у розмірі 335 млн.грн.».

Справа не сьогоднішнього дня, їй майже два роки, а своїм корінням вона сягає аж 2008 року, коли ТОВ «Завод будівельних матеріалів» (це у Новій Каховці) взяло в одному з комерційних банків кредит на суму 322 млн. грн. До чого тут сьогоднішній нардеп? А він виступив людиною, яка поручилася перед банком по цьому кредиту.

Тут саме трохи роздумів та тих самих «оціночних суджень». Всі ми знаємо, як банки, особливо комерційні, ставляться до питань надання кредитів. Ті, хто хоч раз намагалися взяти там хоч 100 гривень, знають скільки у вас «вип'ють» корови перед тим, як ці гроші дадуть. Отже, перед тим, як дати у борг, банк визначає, а чи є у позичальника (і того, хто береться бути поручителем по кредиту) щось у активах таке, що може забезпечувати повернення позики.

Як ви розумієте, у позичальника повинно бути активів бодай на 30 – 50% більше тієї суми, яку банк видає. Отже, виходить, що народний депутат Винник має якісь активи, які перекривають суму позики? А отже, я маю право припустити, що він має якесь майно, або якісь інші майнові форми (активи), які перекривають отриманий кредит, або як мінімум покривають його один до одного. Виходить, що Іван Винник не така вже й бідна людина?..

Тут «прохідне» питання до пана депутата: «А чого ж Ви, шановний, берете гроші у держави на Ваше утримання під час перебування у Києві» (дивіться матеріал «Херсонські нардепи у списку тих, хто отримав з держбюджету компенсацію за проживання»).

Яким там пан Винник був господарем, це питання і до трудового колективу, і до тих, хто його наймав на роботу. Офіційно відомо, що у 2013 році акціонери «Заводу будівельних матеріалів» виявилися чимось там незадоволені, і відсторонили Івана Винника від виконання обов'язків директори підприємства. Інформацію про те, що саме йому інкримінували знайти не важко, а говорити про це можна довго і багато, але не у цьому матеріалі.

Що ж стосується відсторонення від «керівництва» над підприємством, то за повідомленнями ЗМІ, пан Винник намагався залишитися при владі, утримати контроль над підприємством «у тому числі шляхом рейдерського захоплення при участі збройних угруповань, приватних охоронних компаній» (пряма цитата). Відомо, що по даному факту було відкрито карне розслідування.

Далі у питаннях підприємства ставимо крапку, і повертаємося до питань суто моральних...

Шановний, Іване Юлійовичу!

Ваше сумління залишиться з Вами. Вам вирішувати, як себе вести у житті. Бог, і тільки він один, буде Вам Суддею, повз його Суд Ви не пройдете ніколи. Все у цьому світі має ціну, у тому числі й життя людини. Хтось коштує дорожче, хтось дешевше. Скільки коштуєте Ви – заниєте тільки Ви.

Але, мабуть, Ви все ж, не маєте права цінити всіх так, як Вам заманеться...

Далеко не все, а тим більше не всі продаються...

Задумайтеся, перед тим, як когось у чомусь звинувачувати: а чи маєте Ви на це право...

Невже Ви безгрішний настільки, що отримали право розклеювати ярлики і роздавати звинувачення?

Так, Вам дано право діяти від імені певного кола людей, адже вважається, що вони обрали Вас народним депутатом, але, чи дано Вам права виносити звинувачувальні вироки, і вчити інших поважних людей життю?

Сергій ОСОЛОДКІН

Херсонцы в твиттере